You are using an outdated browser.
To use all site features, download and install one of these browsers:

Author: Рябоконь Андрей Александрович

Эколого-Биологический Словарь Терминов

 


ЭКОЛОГО-БИОЛОГИЧЕСКИЙ СЛОВАРЬ ТЕРМИНОВ


(на украинском языке)


2-я часть

початок

(первую часть - см. файл “ЕКОбиоСЛОВ1”)


ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК


************************************************************

Л


лабІльність

Лабільність - нестійкість організму проти змін внутрішнього і зовнішнього середовища.


Ландшафтна екологія, екологія ландшафтів - розділ ЕКОЛОГІЇ, що досліджує природні складові ландшафту - існуючі або/та потенційно потенціально можливі. Термін вживається для напрямів: 1) вивчення структури й функціонування природних комплексів на топологічному рівні, 2) вивчення ландшафтів шляхом аналізу екологічних відношень між рослинністю й середовищем, 3) вивчення взаємодії складових частин природного комплексу і впливу суспільства на природні складові ландшафтів шляхом аналізу балансів речовин й енергії. Див. Геоекологія.


ланцюгИ

Ланцюги трофічні, ланцюги живлення - ряд біологічних видів або груп видів, пов“язаних між собою харчовими відносинами, що створює певну послідовність у передачі речовини й енергії; кожна попередня ланка є певною мірою поживою для наступної. Трофічні ланцюги відображають основні етапи біогенного кругообігу речовин у природі, об”єднують види в угруповання, є однією з характеристик взаємопристосованості організмів у природі.

Поділяються на ланцюги розкладу (детритні) й ланцюги поїдання. Ланцюги поїдання охоплюють зелені рослини, рослиноїдних тварин і хижаків, які поїдають рослиноїдних. Детритні охоплюють мертву органічну речовину, детритофагів та хижаків, які живляться детритофагами.

Здебільшого в екосистемах наявні трофічні ланцюги поїдання й детритні не ізольовані один від одного, а, тісно переплітаючись, утворюють трофічну сітку.


латЕнтний

Латентний період -відрізок часу від початку дії фактора до реакції у відповідь на цю дію (тобто, відповідної реакції).


Латентний стан - стан живих організмів, при якому обмін речовин знижений до мінімуму.


Латентні особини - ті, що перебувають у стані спокою у формі ДІАСПОР, або зачатків; напр., у формі цибулин, спор, насіння.


леротОп

Леротоп - однотипно забруднені ділянки, тобто ділянки з однаковими (одноманітними) характером і рівнем забруднення.


летАльні

Летальні умови - екстремальні умови, які здатні викликати повне порушення найважливіших біологічних функцій організму, що й спричиняє його загибель.


листопАдні

Листопадні рослини - ті, що скидають листки з настанням холодного чи посушливого періоду. Це корисне пристосування, яке склалося за мільйони років еволюції, охороняє рослини від надмірного висихання під час холоду чи посухи.


ліАни

Ліани - рослини, що нездатні самостійно зберігати вертикальне положення стебла (завдяки меншої кількості механічних клітин, меншому розвитку механічних тканин) і використовують для опори інші рослини, скелі та подібні елементи рельєфу, будівлі тощо. Здатність підніматись уздовж опори забезпечує їм успіх у боротьбі за світло при малій витраті пластичних речовин на побудову свого власного стебла. Див. Виткі рослини.


лІзис

Лізис - розчинення клітин, руйнування клітинної структури тканин під впливом дії ферментів, бактеріолізинів, антибіотиків та ін. агентів (напр., кислот, лугів), яким притаманна лірична дія.


лімітУючі

Лімітуючі фактори - надмір або нестача якогось фактора, що обмежує можливість нормального існування (повноцінного життя - росту й розмноження) біологічного виду чи окремої популяції. Лімітуючи ми факторами виступають інколи світло, тепло, хімічні речовини, вода, найчастіше забруднення середовища.


лісИстість

Лісистість - відношення покритої лісом площі до загальної площі всього району (що досліджується), області, краю, виражене у відсотках (процентах).


лісовІ

Лісові екосистеми - найбільш складні й високопродуктивні екосистеми, в яких домінують високі мезофільні хвойні та широколистяні дерева, що утворюють складні консорти.


лісогоспОдарський

Лісогосподарський напрям рекультивації земель - створення різноманітних лісових насаджень на порушених землях.


літньозелЕні

Літньозелені рослини - дерева, кущі й трав“янисті багаторічники (багаторічні рослини), які зберігають листя лише протягом літнього періоду, а на час несприятливого зимового періоду скидають його, що є пристосуванням для максимального зменшення випаровування води взимку. Це, як правило, листяні дерева й кущі помірних широт, майже усі трав”янисті рослини, що ростуть у цих кліматичних умовах (за винятком, напр., копитняка чи копитеня європейського), і деякі хвойні, напр., модрина (її хвоя обпадає на зиму).


літомезофІти

Літомезофіти - рослини, які живуть (існують) на кам"янистих субстратах в умовах середнього зволоження.


літОпис

Літопис природи - перелік строків настання сезонних явищ природи у певній місцевості; напр., плодоношення чи квітіння певної групи рослин. Літопис природи обов"язково ведеться у державних заповідниках.


літорАль

Літораль - 1) берегова зона водойми, де можуть рости вищі водяні рослини; 2) екологічна зона моря чи океану, яка займає прибережну зону мілководдя, що затоплюється під час припливів та висихає під час відпливів.


літорАльна

Літоральна фауна - тварини, які населяють ЛІТОРАЛЬ; їх особливістю є пристосованість до періодичного перебування на повітрі, температурних коливань та коливань солоності, дії прямого сонячного проміння та до механічних впливів; напр., численні види молюсків, губок і ракоподібних.


Літоральна флора - рослинний світ ЛІТОРАЛІ - бурі, червоні, зелені й синьозелені водорості, прикріплені до грунту, і частина квіткових рослин.


літосфЕра

Літосфера - верхня тверда оболонка планети, яка сягає у глибину до 70 км; на суші її поверхня являє собою область розвитку екосистеми суші.


літофІли

Літофіли - зазвичай нерухомі або малорухомі морські тварини, здатні поступово руйнувати гірські породи й коралові рифи механічно або за допомогою хімічних виділень.


літофІти

Літофіти, петрофіти - рослини, які живуть (існують) на кам“янистих субстратах (напр., скелях, кам”янистих відслоненнях), здатні поступово руйнувати гірські породи хімічними виділеннями. До літофітів належать, зокрема, більшість мохів та лишайників, деякі вищі рослини.



М


МАБ (ЛІБ), програма “Людина і біосфера” - міжнародна програма ЮНЕСКО, спрямована у напрямку вирішення ряду екологічних питань, сформульованих у вигляді окремих підпрограм чи проектів. У головному проекти цієї програми стосуються впливу людства на екосистеми планети й, навпаки, впливу екосистем на людину. МАБ прийнята у 1970 році, роботи розпочаті наступного, 1971 р.


макрогеохОра

Макрогеохора - найбільша одиниця природного середовища топологічної розмірності, яка одночасно може розглядатися як регіон. За об"ємом відповідає природному округу в багатьох схемах районування.


Макроелементи в організмі - хімічні елементи, що містяться у рослинних і тваринних організмах у доволі значних кількостях - від кількох десятків процентів до сотих часток процента. До М. належать азот, вуглець, кисень, водень, фосфор, кальцій, калій, кремній, магній, сірка, хлор, натрій.

Див. Мікроелементи.


макроклІмат

Макроклімат - клімат значних географічних просторів - від ландшафту й географічного району до поверхні планети в цілому.


макроконсумЕнти

Макроконсументи - гетеротрофні організми (рослини чи тварини), які поїдають інші організми або частки органічної речовини, створеної іншими організмами.


макрорельЄф

Макрорельєф - великі форми рельєфу (напр., плоскогір"я, рівнина, гірський хребет), елементи якого в горизонтальному напрямку займають від 200 м до 10-и км, а у вертикальному - від кількох до сотень метрів. Елементи макрорельєфу позначаються на картах масштабу 1:50 000 та 1:100 000. Див. Мегарельєф і Мезорельєф.


маразмІни

Маразміни - одна з груп біолінів, органічні речовини, що виділяються мікроорганізмами й пригнічують вищі рослини; їх досить багато у лісовій підстілці, верхніх шарах грунту.


мегабіосфЕра

Мегабіосфера - шари гідросфери й атмосфери, а також частина літосфери, де є живі організми.


мегапОліс

Мегаполіс - велика міська агломерація; кількість населення більше одного мільйона мешканців, може дорівнювати близько 10-и млн. мешканців.


мегарельЄф

Мегарельєф - форма рельєфу, горизонтальні розміри елементів якого вимірюються десятками й сотнями кілометрів, а вертикальні - відповідно, сотнями й тисячами метрів; напр., Карпатські й Кавказькі гори. Елементи мегарельєфу позначаються на картах масштабу 1:1 000 000, 1:5 000 000. Див. Мезорельєф.


мегатЕрмні

Мегатермні рослини, мегатермофіти - рослини з високою термофільністю, які мають потребу у відносно високих температурах протягом усього свого життя; напр., мегатермними є майже всі тропічні рослини, а також деякі рослини пустель і напівпустель помірних широт і субтропіків.


мегафанерофІти

Мегафанерофіти - життєва форма рослин, до якої належать дерева висотою до 30 м з бруньками відновлення, розташованими високо над землею. Див. Фанерофіти.


медіопАтія

Медіопатія - непрямий вплив організмів один на одного через зміну цими організмами біотичного середовища, напр., шляхом виділення продуктів життєдіяльності.


межА

Межа екосистеми - перехідна смуга, у межах якої змінюється співвідношення екологічних компонентів, факторів середовища та видового складу БІОТИ.


мезогалофІти

Мезогалофіти - рослини, які займають проміжне положення щодо параметру засолення грунту.


мезогігрофІли

Мезогігрофіли - тварини, які живуть у місцях із зниженою порівняно з гігрофілами, або підвищеною порівняно з мезофілами, вологістю.


мезогігрофІти

Мезогігрофіти - рослини, які займають проміжне місце між гігрофітами й мезофітами щодо вологості середовища існування.


мезогідрофІти

Мезогідрофіти - рослини, що здатні існувати у місцезростаннях з більш зволоженими умовами середовища, ніж мезофіти, але менш вологих, ніж гідрофіти.


мезоклІмат

Мезоклімат - кліматичні умови місцевості (зокрема лісу, долини, ділянки степу, міста) чи великої складової частини географічного ландшафту, що характеризується даними спостережень однієї метеорологічної станції.


мезоксерофІти

Мезоксерофіти - рослини, пристосовані до більш сухих умов, ніж мезофіти, але більш зволожених, ніж ксерофіти.


мезоксилофІти

Мезоксилофіти - рослини, які ростуть на кислих грунтах в умовах середнього зволоження.


мезорельЄф

Мезорельєф - форма рельєфу, горизонтальні розміри елементів якого від 20 до приблизно 100-150 метрів, а вертикальні - від одного до 20-и метрів; напр., міжгривні зниження, гриви, яри, піщані горби незначних розмірів. Елементи мезорельєфу позначаються на картах масштабу 1:5000 та 1:10000. Див. Мікрорельєф та Макрорельєф.


мезосапрОби

Мезосапроби - рослинні й тваринні організми, що живуть у водоймах із середньою забрудненістю органічними речовинами. Їх кількість є показником забрудненості води; своєю життєдіяльністю вони сприяють її очищенню.


мезосфЕра

Мезосфера - шар атмосфери (над СТРАТОСФЕРОЮ та під ТЕРМОСФЕРОЮ), на висоті від 50 до 80-85 км, який характеризується зниженням температури приблизно з 0 градусів (за шкалою Цельсія) на висоті 50 км до - 90 градусів на висоті близько 80 км.


мезотЕрми

Мезотерми - організми, які віддають перевагу помірним температурам середовища.


мезотрОфи

Мезотрофи - організми з помірними вимогами щодо поживних речовин, зокрема до речовин мінеральних.


мезотрОфні

Мезотрофні рослини - помірно вибагливі до вмісту поживних речовин у субстраті, зокрема до вмісту зольних речовин. Займають проміжне положення між евтрофними та оліготрофними рослинами; напр., більшість видів ялини.


мезофанерофІти

Мезофанерофіти - життєва форма рослин, до якої належать дерева середньої висоти.


мезофІли

Мезофіли - тварини, які внаслідок еволюційного розвитку пристосувалися до життя в умовах середньої вологості повітря і грунту - напр., горностай, полівка-економка, та ін.


мезофІльні

Мезофільні організми - ті, що живуть в умовах помірної вологості.


мезофІти

Мезофіти - екологічна група рослин, що пристосовані до існування (життя) в умовах середнього зволоження. Займають проміжне положення між гігрофітами та ксерофітами. До них належать більшість листяних дерев, лісові й лучні трав“янисті рослини, бур”яни та більшість культурних рослин.


меліоратИвні

Меліоративні рослини - рослини, які своїм впливом поліпшують умови середовища, сприяючи відновленню й поліпшенню родючості грунтів, ефективно впливаючи на процеси ґрунтоутворення тощо; напр., багаторічні бобові трав"янисті рослини.


меліорАція

Меліорація - сукупність біологічних, технічних, господарських та ін. заходів, спрямованих на поліпшення земель або взагалі на поліпшення навколишнього середовища.


Мертвий покрив - шар залишків відмерлих частин рослин на поверхні грунту в степу, лісі, на луках.


метабіОз

Метабіоз - форма взаємин між мікроорганізмами, коли одні з них підготовляють умови, потрібні для наступної дії інших мікроорганізмів. У результаті М. мікроорганізмів відбувається швидкий і повний розклад органічних залишків. Метабіоз дуже поширений у природі, він відіграє досить важливу роль у біологічному кругообігу речовин.


метаболІзм

Метаболізм - обмін енергії та речовин у живих організмах, сукупність процесів асиміляції й дисиміляції.


метаболІти

Метаболіти - речовини, що утворюються у результаті обміну речовин, а також усі речовини, які входять до складу організму та беруть участь у процесах обміну.


метаморфОз

Метаморфоз - зміна будови й форми органів у процесі еволюційного історичного розвитку внаслідок їх пристосування до виконання різних функцій. Напр., у рослин досить часто можна побачити видозміну листків на колючки або вусики.

У тварин метаморфоз проявляється у різкій зміні будови і способу життя; напр., пуголовка на жабу, а для комах - гусениці на лялечку, лялечки на метелика.


метАнти

Метанти - рослини помірних широт, які цвітуть наприкінці вегетаційного періоду; напр., деякі степові цибулі.


метатермІзм

Метатермізм - схильність організмів віддавати перевагу порівняно високим температурам.


метатрОфні

Метатрофні бактерії, гетеротрофні бактерії - група бактерій, які живляться органічними речовинами; беруть участь у розкладі рослинних решток, викликають гниття трупів, різноманітні бродіння.


Метод боротьби агротехнічний - стосується боротьби зі шкідниками та бур"янами - знищення або попередження зростання чисельності небажаних у сільському господарстві видів за допомогою особливої агротехніки; напр., створення полівидових угруповань.


Метод боротьби біологічний - стосується боротьби зі шкідниками та бур"янами - заходи, спрямовані на скорочення чисельності небажаних у сільському господарстві організмів за допомогою інших видів (напр., хижаків, паразитів) або шляхом стерилізації самців.


Метод боротьби фізичний - стосується боротьби зі шкідниками - знищення шкідників штучними фізичними факторами, зокрема радіацією, вібрацією та ультразвуком.


Метод боротьби хімічний - стосується боротьби зі шкідниками та бур"янами - застосування пестицидів (хімічних речовин).


механохОрія

Механохорія - спосіб розповсюдження насіння, коли стиглі плоди швидко розкриваються, розкидаючи при цьому насіння; напр., у жовтої акації (стулки дозрілих бобів при розкриванні скручуються, внаслідок чого насіння розкидається на всі боки), огірка-пирскача, квасениці, розрив-трави.


Механохори - рослини, яким властива МЕХАНОХОРІЯ.


мігрАція

Міграція речовин - переміщення елементів у земній корі й у межах екосистем. Відбувається як у процесах кругообігу речовин, так і поза ними; напр., під час ґрунтоутворення.


Міграція рослин - розселення видів з центрів їх виникнення й постійного існування у нові регіони. Відбувається шляхом перенесення ДІАСПОР (зокрема насіння, плодів, спор) водою, вітром, тваринами та людиною.


Міграція тварин - періодичне переселення на більш-менш значні відстані. Розрізняють регулярні й нерегулярні міграції тварин: регулярні зумовлюються періодичною зміною умов існування у місці перебування тварин або проходження ними певних стадій життєвого циклу (яскраво розповів про ці міграції у своїх “Преріях Арктики” видатний вчений та письменник Сетон-Томпсон); нерегулярні відбуваються під впливом певних причин, загрозливих для існування тварин (напр., пожежі, великої посухи). Міграції спостерігаються у представників майже всіх класів тварин.


Міжвидова боротьба - боротьба за існування між організмами різних біологічних видів.


мікобіОнт

Мікобіонт - грибковий компонент (один з двох компонентів, нарівні з водоростями) у складі лишайників.


мікорИза

Мікориза - форма тривалого співжиття (що більш-менш відповідає характеру симбіозу) грибів із вищими рослинами. Розрізняють ектотрофну мікоризу (при якій міцелій гриба обплітає кінцеві відгалуження коренів, утворюючи на них так звані мікоризні чохли; напр., у багатьох чагарникових і деревних рослин) та ендотрофну (коли міцелій поширюється в тканинах рослини-хазяїна, зокрема у корінні); ендотрофна мікориза характерна для багатьох вересових та орхідей.


мікотрОфні

Мікотрофні рослини, мікотрофи - ті рослини, які нормально ростуть і розвиваються лише при наявності мікоризного контакту з грибами, за допомогою яких рослини одержують поживні речовини. Типові мікотрофи - хвойні, майже всі орхідеї, пшениця і кукурудза, бук, дуб, граб, ячмінь.


мікотрОфність

Мікотрофність - живлення вищих рослин за допомогою мікоризних грибів.


мікофлОра

Мікофлора - сукупність видів грибів, які населяють певну територію; взагалі мікофлора планети - сукупність усіх видів грибів земної кулі.


Мікроелементи в організмах - хімічні елементи, що містяться в організмах у відносно малих кількостях - у тисячних і менших частках відсотка. Більшість мікроелементів - метали. В тканинах різних організмів виявлено близько 70 мікроелементів - залізо, магній, хром, мідь, цинк, молібден та ін.

Майже всі мікроелементи є абсолютно необхідними для нормальної життєдіяльності живих організмів, бо М. входять до складу різноманітних біологічно активних сполук організму: напр., залізо - до гемоглобіну й деяких пігментів. Мікроелементи відіграють важливу роль у регулюванні процесів обміну речовин. Нестача (чи, навпаки, підвищений вміст) деяких М. у воді та харчових продуктах призводить, як правило, до виникнення захворювань, інколи дуже тяжких. Результати опрацювання проблеми біологічної ролі мікроелементів, що було розпочате академіком В.І.Вернадським (у 1891 році), застосовуються у тваринництві, рослинництві, медицині.


мікроклІмат

Мікроклімат - клімат приземного шару атмосферу, зумовлений характером земної поверхні, зокрема рельєфом.


мікроорганІзми

Мікроорганізми - рослинні й тваринні організми, які можна побачити лише під мікроскопом; напр., плісеневі гриби, віруси, бактерії та ін.

Поширені у воді, грунті, органічних рештках, кишечнику тварин і людини. Мікроорганізми беруть активну участь у кругообігу речовин; розкладаючи тваринні й рослинні рештки, вони здійснюють мінералізацію органічних речовин, є фактором родючості грунту і продуктивності водойм.


мікрорельЄф

Мікрорельєф - невеликі форми рельєфу, горизонтальні розміри елементів якого варіюють від 2 до 20 метрів, а вертикальні - від 1 до 2 м; напр., невеликі бархани в пустелі, западини в степу. Елементи мікрорельєфу позначаються на картах масштабу 1:500, 1:1000.


мікротЕрми

Мікротерми - організми, які живуть у середовищі з порівняно низькими температурами, здатні закінчувати життєвий цикл в умовах короткого й холодного літа.


мікротОп

Мікротоп - невеличка частина біоценотичного середовища, що являє собою місце існування певних мікропопуляцій; може бути стовбуром поваленого дерева, трупом тварини та ін.


мікрофлОра

Мікрофлора - сукупність мікроорганізмів у певному середовищі (воді, грунті. повітрі); визначається умовами середовища й пристосованістю до них окремих видів мікроорганізмів.


міксотрОфні

Міксотрофні організми - ті, що мають мішаний тип живлення, автотрофне (неорганічними речовинами внаслідок фотосинтезу чи хемосинтезу) й гетеротрофне (готовими органічними речовинами); напр., комахоїдні рослини (майже 500 видів у світі, з них в Україні 12 - альдрованда пухирчаста, росичка та ін.; зазвичай ростуть на субстратах, бідних на мінеральні речовини, зокрема на сполуки азоту, отже перетравлювані тварини служать їм додатковим джерелом живлення), сіркобактерії, залізобактерії.


міксотрОфність

Міксотрофність - мішаний тип живлення, який полягає у тому, що організм, крім живлення неорганічними речовинами, засвоює готові органічні речовини.


мімІкрія

Мімікрія - подібність одних рослин і тварин (або їхніх органів) до інших рослин і тварин чи до предметів навколишнього середовища. У тварин мімікрія має функцію захисного пристосування, що сприяє виживанню; у рослин служить переважно для приваблювання корисних комах або відлякування комах шкідливих; напр., подібність деяких метеликів до пожовклого чи сухого листя; ловильні апарати комахоїдних рослин мають яскраве привабливе забарвлення й виділяють пахучу речовину.


мінералізАція

Мінералізація - 1) концентрація солей у водах; 2) процес перетворення органічних речовин (решток рослин і тварин) у мінеральні, що відбувається за допомогою різних мікроорганізмів.


Мінеральне живлення - процес поглинання і засвоєння рослиною потрібних елементів живлення з мінеральних речовин. Складається з поглинання коренями неорганічних сполук, переміщення їх по органах рослин, включення їх до синтезу органічних речовин і використання цих речовин у процесі росту й розвитку рослин.


мінлИвість

Мінливість - 1) наявність різнорідності й відмін між особинами одного біологічного виду.

2) властивість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні під впливом різноманітних факторів; розрізняють мінливість організмів генотипну (спадкову) й фенотипну (тобто неспадкову), індивідуальну й групову.

3) виникнення змін у процесі історичного розвитку систематичної групи чи біотичного угруповання (популяції, біологічного виду, біоценозу).

Мінливість поряд із добором і спадковістю є основою органічної еволюції, взагалі основою еволюції органічного світу.


мірмекохОри

Мірмекохори - рослини, діаспори (тобто плоди, насіння, інші зачатки) яких поширюються мурашками; напр., фіалка, медунка, чистотіл й ін.


мірмекохОрія

Мірмекохорія - див. Зоохорія.


місцезнахОдження

Місцезнаходження - географічний пункт, де був знайдений чи спостерігався окремий вид рослини або тварини.


місцезростАння

Місцезростання - ділянка суші (або водойми), зайнята видом рослини, популяцією чи синузією, з усіма необхідними для їх існування умовами.


місцеполОження

Місцеположення, місце існування - 1) певна біль-менш значна ділянка суші (чи акваторії) з певними умовами, де існує даний вид живого організму;

2) просторова обмежена сукупність умов абіотичного та біотичного середовища, що забезпечує весь цикл розвитку особин, популяцій або виду в цілому; 3) місце існування фітоценозу.


моделювАння

Моделювання - дослідження будови, функціонування, динаміки й розвитку реальних екосистем, біоценозів, угруповань, зв“язків і процесів усередині їх та між ними, а також з іншими явищами реальності за допомогою моделей. Складається з трьох етапів: створення моделі, дослідження об”єкта за допомогою різних операцій з моделями, перенесення одержаних знань на реальний прототип моделі.


модифікАція

Модифікація - неспадкова зміна будь-якої ознаки або властивості організму під впливом зовнішніх умов. Є результатом взаємодії процесів розвитку організму з середовищем, тобто реалізації генетичної інформації в індивідуальному розвитку особини. Модифікація має пристосувальне значення для організмів.


монітОрінг

Моніторинг - система тривалих спостережень за зміною екосистем та біосфери; спостереження за певними об"єктами чи явищами.


Моніторинг навколишнього середовища - спостереження за станом навколишнього середовища з метою попередження виникнення критичних ситуацій (підвищення загазованості повітря та ін.), шкідливих або загрозливих для здоров"я людей та живих організмів.


монобіОнт

Монобіонт - організм, який завжди живе у середовищі лише однієї фази (водної чи повітряної) або в хазяїнах (тобто всередині; стосовно життя паразитів), які існують у середовищі однієї фази.


монокАрпіки

Монокарпіки - рослини, які плодоносять лише раз у житті, після чого відмирають. До монокарпіків належать усі однорічники (однорічні рослини, особливо у помірних широтах), що живуть лише один вегетаційний період (гречка, просо та ін.), дворічні (напр., капуста, буряки), деякі багаторічні рослини (зокрема бамбук, агава).


монофАги

Монофаги - 1) вузькоспеціалізовані паразити, які пристосувалися до хазяїна одного певного біологічного виду, й деякі сапрофіти, що живуть лише на певному субстраті.

2) тварини з вузькою спеціалізацією живлення, що живляться біомасою чи мортмасою лише одного виду рослин або тварин.


монофАгія

Монофагія, одноїдність - існування тваринного організму за рахунок лише одного виду корму. Властива здебільшого комахам (що пройшли відносно довший еволюційний шлях та досягли у багатьох випадках значної спеціалізації), які живляться одним видом рослин, та внутрішнім паразитам (найпростішим, багатьом червам), що втратили інший вибір, зайнявши цю екологічну нішу.


моноценОз

Моноценоз - рослинне угруповання, яке складається лише з одного виду рослин - напр., зарості очерету в природних біоценозах, або зарості циклахени в рудеральних місцезнаходженнях.


Морозостійкість рослин - здатність витримувати вплив низьких температур (нижче нуля), яка виникла у процесі еволюційного історичного розвитку рослин під впливом відповідних умов зовнішнього середовища.


мортмАса

Мортмаса - утворена біоценозом і відмерла (мертва) органічна речовина, кількість якої виражається в одиницях маси, віднесених до одиниць площі чи об"єму.


мОрфа

Морфа - морфологічно виділена форма (фенотип) усередині біологічного виду чи популяції, тобто група особин, які набули певних не властивих типовим представникам виду ознак під впливом різноманітних змін факторів середовища.


морфОзи

Морфози - неспадкові зміни організму, спричинені дією зовнішніх факторів (зокрема температури, дією хімічних речовин, радіації) у ранні періоди розвитку особини. Морфози є формою неспадкової індивідуальної мінливості й не мають пристосувального значення.


МСОП, міжнародна спілка охорони природи й природних ресурсів - неурядова міжнародна організація, що проводила дослідження й пропаганду охорони природи і раціонального використання природних ресурсів; була створена у 1948 році з ініціативи ЮНЕСКО.


мульчувАння

Мульчування - покриття поверхні грунту різними матеріалами з метою зниження випаровування вологи з грунту, регулювання температури, боротьби з бур"янами та ін. Для мульчування найчастіше використовують солому, тирсу, торф, толь.


мутагЕни

Мутагени - хімічні, фізичні й інші фактори, що спроможні викликати мутацію. Мутагенами можуть бути різні випромінювання, віруси, хімічні сполуки. Ефективність дії мутагенів значно варіює залежно від їхнього типу, дози, фізіологічного стану організму та багатьох зовнішніх факторів.


мутагЕнність

Мутагенність - здатність фактора (напр., температури, хімічних сполук, різноманітних випромінювань, вірусів) спричинити раптові спадкові зміни організму - тобто МУТАЦІЇ.


мутАції

Мутації - раптові спадкові зміни організму або/та окремих його частин, ознак і властивостей. Мутації пов"язані із змінами структур генів та хромосом. Являють собою матеріал для природного добору в еволюційному процесі.


мутуалІзм

Мутуалізм - форма симбіозу, коли співжиття однаково вигідне обом біологічним видам.



Н


набУті

Набуті ознаки - риси, відсутні у предків даної особини, які з"явилися в організмі протягом його індивідуального розвитку під впливом зміни умов життя. Набуті ознаки не закріплюються генетично й не передаються нащадкам.


навкОлишнє

Навколишнє середовище - 1) середовище існування організмів, яке їх оточує; 2) умови існування й обміну речовин та енергії організмів із навколишнім світом.


Нагляд санітарний - форма адміністративного нагляду, що здійснюється державною санітарною інспекцією (зокрема спостереження за гігієнічним станом води, повітря, населених пунктів).


Надійність екологічна - здатність екосистеми повністю саморегулюватися (у межах природних для певної системи добових, річних, сезонних або вікових коливань) та самовідновлюватися протягом сукцесійного чи еволюційного відрізка її існування. Важливою характеристикою екологічної надійності є збереження структури, функцій і напряму розвитку екосистеми.


Надійність природної системи - здатність природної системи (ландшафту, біоценозу) практично нескінченно функціонувати - у межах природних коливань - без різких змін структури й функцій.


надсистЕма

Надсистема екологічна - екосистема вищого ієрархічного рангу. Див. Ієрархія екосистем.


Надходження гранично допустиме - кількість речовини (забруднювача), яка надходить на певну площу за одиницю часу, утворюючи концентрації, що не перевищують гранично допустимі.


нанІзм

Нанізм - карликовість; форма морфологічної адаптації рослин до життя в несприятливих умовах навколишнього середовища (напр., холоду, низької родючості грунту), коли вони не досягають нормальних для даного виду розмірів. Карликовість особливо характерна для рослин полярних і високогірних областей; напр., карликові верби й карликова береза, карликова канадська ялина та ін.


натуралізАція

Натуралізація - здатність рослин і тварин приживатись і давати життєздатне потомство у нових для цих біологічних видів природних біоценозах. При цьому організм пристосовується не лише до нових екологічних умов, а й до нового живого оточення - рослин і тварин, мікроорганізмів.


нЕйстон

Нейстон - сукупність організмів, які плавають на поверхні води або прикріплені до її поверхневої плівки; як правило, це личинки комарів, одноклітинні водорості, клопи й найпростіші. Н. входить до складу особливого біогоризонту водної екосистеми.


нейтралІзм

Нейтралізм - співжиття біологічних видів, коли жоден з них не зазнає впливу іншого.


нейтрофІльні

Нейтрофільні рослини - ті, що віддають перевагу нейтральному середовищу для свого розвитку.


некрОз

Некроз - змертвіння частини живого організму. Н. зумовлюється впливом різних несприятливих факторів (чи одночасною дією різних подібних факторів) - променевої енергії, перегрівання, морозу, впливом отруйних речовин та ін.


некрофАги

Некрофаги, трупоїди - організми, що пристосувалися існувати за рахунок живлення мертвими тваринами.


некрофІт

Некрофіт - організм, який розвивається на мертвому органічному субстраті.


нектОн

Нектон - сукупність водяних тварин, пристосованих до активного плавання; у водяних екосистемах разом з планктоном утворює загальний біогоризонт.


необіОнти

Необіонти - занесені (людиною і природними агентами, зокрема вітром і течією води) види рослин і тварин.


неоендЕміки

Неоендеміки - ендемічні для певної території чи акваторії форми (підвиди, біологічні види), які виникли відносно нещодавно й не встигли поширитися.


неотенІя

Неотенія - передчасне завершення онтогенезу рослинних і тваринних організмів, коли у них на ранніх стадіях розвитку настає статева зрілість, зявляються репродуктивні органи. Н. у рослин проявляється у тому, що особини, які цвітуть і плодоносять, зберігають морфологічні особливості, характерні для попереднього віку розвитку. З Н. та скороченням життєвого циклу інколи зв"язують походження однорічних рослин від, напр., дворічних та багаторічних.


неофІти

Неофіти - рослини, які нещодавно з"явилися у складі місцевої флори. Можуть бути занесені людиною чи природними агентами.


нітрифікАтори

Нітрифікатори - автотрофні мікроорганізми, що здатні одержувати енергію для життєдіяльності за рахунок окислення неорганічних сполук азоту (амонійних солей, аміаку); напр., нітробактер, нітрозомонас.


нітрифікАція

Нітрифікація - біохімічний процес, у результаті якого аміак і амонійні солі окисляються до азотної кислоти. Н. здійснюється за участю нітрифікуючи бактерій. Завдяки нітрифікації азот у грунті переходить у форму, доступну вищим рослинам.


нітрофІльні

Нітрофільні рослини, нітрофіли, азотолюби - рослини, що добре плодоносять і взагалі ростуть на грунтах, де міститься значна кількість засвоюваного азоту (солей азотної кислоти, амонію); напр., соняшник, пшениця, полин гіркий, кропива дводомна.


ноосфЕра

Ноосфера - частина біосфери, де вплив розумової діяльності людини стає основним визначальним фактором її розвитку, провідним фактором розвитку єдиної системи “людство - природа”.

Термін саме у цьому значенні введено на початку минулого (ХХ-го) сторіччя; близький до понять антропосфера, техносфера і соціосфера. За В.І.Вернадським, який розвинув це поняття, ноосфера - це якісно новий етап у розвитку біосфери, що досягається цілеспрямованою глобальною перебудовою її в інтересах усього людства.


Норма санітарно-гігієнічна -



О


Об“єкт індикації - фактори середовища, які оцінюються за рослинністю. Об”єктами індикації можуть бути різноманітні едафічні фактори (напр., зволоження, засолення, реакція грунтового розчину, рівень грунтових вод), кліматичні фактори (клімат взагалі), стан атмосфери, забруднення середовища та ін.


Об“єкт охорони - біологічний вид, популяція, пам”ятка природи, що юридично (тобто на підставі закону, відомчої постанови) знаходиться під охороною.


Об"єкт рекреаційний - місце, що більш-менш систематично використовується людиною для відпочинку; напр., узлісся, галявина, озеро та береги річки й ін.


облігАтний

Облігатний - організм, пов"язаний із певними факторами, пристосований розвиватися лише у певних умовах.


Облігатні анаероби - організми, пристосовані винятково до життя без кисню.


Облігатні аероби - організми, пристосовані до життя винятково в умовах доступу кисню. Див. Аероби та Безумовні аероби.


Облік ресурсів - натуральне виявлення кількості та якості природних ресурсів.


Обмежуючий фактор - фактор, який припиняє або затримує той чи інший процес.


Обмін речовин - процес надходження речовин зовнішнього середовища й перетворення їх на складові компоненти організму та виведення з нього кінцевих продуктів життєдіяльності; одна з головних ознак життя. Завдяки обміну речовин забезпечуються усі прояви життя - рухомість, ріст, розмноження, подразливість, сталість внутрішнього середовища організму, пристосування до різних функціональних станів й умов існування. Див. Метаболізм.


Оболонка біогеоценотична - див. Біогеоценотичний покрив.


обопІльний

Обопільний паразитизм - співжиття двох видів організмів, які взаємно використовують речовини один одного для живлення. Напр., взаємини бобових рослин та бульбочкових бактерій.


озелЕнення

Озеленення - культивування рослин на вільних від забудови й доріг територіях населених пунктів, промислових підприємств та ін., з метою поліпшення якості навколишнього середовища.


озоносфЕра

Озоносфера, озоновий екран - шар озону (тобто шар тривалентного кисню) в атмосфері на висоті 20-25 км; завдяки високій концентрації озону тут інтенсивно вбирається ультрафіолетова частина сонячної радіації, тому озоносфера має винятково важливе значення для розвитку життя на поверхні планети, перешкоджаючи проникненню згубного для всього живого ультрафіолетового проміння.


оксилогігрофІти

Оксилогігрофіти - ГІГРОФІТИ, пристосовані до існування в умовах кислого середовища.


оксиломезофІти

Оксиломезофіти - МЕЗОФІТИ, які ростуть на кислих грунтах.


оксилофІти

Оксилофіти - рослини, що ростуть на кислих грунтах.


окультУрені

Окультурені фітоценози - природні фітоценози, змінені відповідно до потреб людини; напр., поліпшені сіножаті.


олігосапрОби

Олігосапроби, олігосапробні організми - див. Олігосапробіонти.


Олігосапробіонти - організми, що живуть у водоймах із чистою водою, не забрудненою органічними речовинами; напр., численні тварини (зокрема форель і стерлядь), інколи квіткові рослини, зелені й діатомові водорості.


оліготрОфи

Оліготрофи - організми, невибагливі (чи маловибагливі) до наявності поживних речовин у середовищі існування; напр., сфагнові мохи, личинки деяких комах, що існують в оліготрофних водоймах. Див. Оліготрофні рослини.


оліготрОфні

Оліготрофні рослини - ті, що ростуть на неродючих, бідних на мінеральні речовини грунтах; напр., сосна звичайна, біловус, берізка польова та ін.

Див. Оліготрофи.


олігофАги

Олігофаги - тварини, які живляться біомасою (або мортмасою) лише небагатьох видів рослин чи тварин. Трофічні зв"язки олігофагів характеризуються значною стійкістю; напр., колорадський жук живиться рослинами з родини пасльонових.


олігофАгія

Олігофагія - живлення тваринних організмів небагатьма певними видами кормів - напр., комахами, цибулинами, насінням деревних рослин, вегетативними частками трав"янистих рослин, та ін.


омброфІли

Омброфіли - організми, які витримують тривалі дощі.


омброфІти

Омброфіти - рослини, які використовують вологу атмосферних опадів; характеризуються поверхневим розміщенням кореневої системи.


омброфОби

Омброфоби - організми, які не витримують тривалих дощів.


Опадання листків, квіток, плодів - передчасне відокремлення від рослин квіток, листків і плодів унаслідок впливу несприятливих умов середовища - надмірної сухості або/та загазованості повітря, ураження шкідниками, хворобами, заморозками та ін.


Оптимальні умови - найбільш сприятливі для життєдіяльності певного організму умови зовнішнього середовища.


Оптимізація навколишнього середовища - система заходів по приведенню навколишнього середовища у стан, найбільш відповідний потребам життя й діяльності людини.


Оптимізація ландшафту - система заходів, спрямованих на збільшення продуктивності, фауністичного й флористичного багатства, естетичності ландшафту; напр., перетворення природного лісу в лісопарк.


Оптимізація рослинності - система заходів, спрямованих на приведення рослинності у стан, який найбільше відповідає потребам людини.


Оптимум

Оптимум - 1) значення фактора, яке відповідає найкращим показникам життєдіяльності організму. Один з кардинальних “вузлів” дії екологічного фактору на організм.

2) сукупність найсприятливіших умов для життєдіяльності організму чи перебігу фізіологічного процесу або/та біохімічної реакції.


Оптимум біоценотичний - найкращі умови, в яких популяція даного біологічного виду може виконувати найбільшу ценотичну роль (напр., бути домінантою), зберігаючи нормальну життєвість і досягаючи великої чисельності й продуктивності.


Оптимум екологічний - 1) динамічно-балансове поєднання компонентів середовища, яке забезпечує у межах їхніх природних циклічних коливань рівновагу в екосистемі.

2) умови, в яких спостерігається найкраща життєвість біологічного виду - здатність до розмноження, перевага у міжвидових відносинах, пристосованість до певних екологічних факторів та ін.


Організм - будь-яка жива істота. Розрізняють багатоклітинні (переважна більшість грибів і тварин, вищі рослини), одноклітинні (напр., бактерії, одноклітинні водорості, найпростіші) і неклітинні (віруси) організми. Головними (основними) властивостями багатоклітинних і одноклітинних організмів є подразливість, мінливість й спадковість, пристосованість до умов існування і здатність розмножуватись і рости, та найбільш важливе - це безперервний обмін речовинами з навколишнім середовищем, який зумовлює самооновлення.


Організм-індикатор - 1) організм із вузькими межами екологічної пристосованості, який своєю поведінкою, зміною фізіологічних реакцій, зовнішнього вигляду або самою наявністю може вказувати на зміни середовища або на певні його характеристики, природні чи антропогенні; напр., може бути показником певних властивостей грунту або води.

2) організм-індикатор біоценотичний (див. Стенобіонт), пристосований лише до життя у певній екосистемі, біоценозі, що дає можливість відрізняти одне природне утворення від іншого. Див. Індикатор забруднення.


Організм-піонер - вид організму, який першим поселяється на ділянці, позбавленій живих істот, і своєю життєдіяльністю готує середовище для організмів інших біологічних видів та для утворення угруповань.


Органічна речовина екосистеми - маса органічних речовин у межах тієї чи іншої екосистеми, що складається з маси живої речовини організмів, гумусу, значної кількості продуктів розкладу мортмаси й виділень організмів.


Органічний світ, жива природа - сукупність усіх живих організмів.


ординАція

Ординація - один з методів екологічного аналізу, який полягає у розподілі біологічних видів, угруповань, їх описів або списків флори і фауни за рядом градієнтів будь-якого визначального або корелюю чого фактора.


ореофІти

Ореофіти - гірські рослини.


орнітофАуна

Орнітофауна - сукупність птахів, які населяють певну територію, або трапляються за будь-який відрізок часу (останнє стосується переважно перелітних птахів). За характером перебування на певній території розрізняють птахів, що гніздяться, осілих, перелітних і зимуючих.


орнітофілІя

Орнітофілія - запилення квіток за допомогою птахів; спостерігається частіше в тропіках та субтропіках, у помірних широтах майже не відбувається.


орнітохОри

Орнітохори - рослини та гриби, насіння й спори яких поширюються виключно (або переважно) птахами.


орнітохОрія

Орнітохорія - поширення плодів та насіння рослин за допомогою птахів. Див. Зоохорія.


орографІчні

Орографічні фактори - елементи неорганічного середовища існування організмів, зумовлені особливостями рельєфу - напр., висотою над рівнем моря, експозицією схилів та ін.


ортотропІзм

Ортотропізм - орієнтація ростучих органів рослин паралельно напрямку діяння подразника - в бік подразника (позитивний ортотропізм) або від нього, тобто у протилежному напрямку (негативний ортотропізм).

Див. Тропізм.


Освіта природоохоронна - система освіти, спрямована на засвоєння елементів теорії та практики охорони природи, на формування у людини екологічного світогляду, природоохоронної свідомості. Взагалі природоохоронна освіта може (й повинна) починатися у середній школі та дошкільних закладах, підтримуватися родиною і соціумом, продовжуватися у вищих навчальних закладах.


осОбина

Особина - окремий живий організм, який має всі ознаки, властиві певному біологічному виду (до якого належить), і в той же час має певні індивідуальні (морфологічні й фізіологічні) особливості, що відрізняють його від інших організмів цього виду.


Основи природоохоронного законодавства - сукупність найважливіших норм і юридичних принципів, згідно з якими будується законодавство з охорони природи й навколишнього природного середовища.


острівнЕ

Острівне місцезнаходження - частина місцезнаходження, відокремлена від суцільного ареалу.


Охорона природи - 1) наука про збереження природи та її раціональне використання.

2) система науково обґрунтованих заходів, спрямованих на підтримання раціональної взаємодії між діяльністю людини й навколишнім середовищем, що забезпечує збереження та відновлення природних ресурсів нашої планети, запобігає негативним наслідкам прямого та побічного впливу діяльності суспільства на природу (див. Антропогенний вплив на біосферу). Охороні підлягають рослинний і тваринний світ, вода, повітря, грунт, мінеральні багатства й інші групи природних ресурсів біосфери. Між екологією та О.п. існує тісний зв“язок. Можливості екології в галузі О.п. визначені суттю її як науки про зв”язки організмів із середовищем. Саме екологія допомагає усвідомити природу як єдине ціле й відповідно до цього визначити стратегію охорони її ресурсів на відносно тривалу перспективу.


Охорона природи правова - 1) сукупність державних заходів, закріплених у праві, що спрямовані на збереження, відновлення та поліпшення природних умов.

2) розробка юридичних норм, пов"язаних із охороною природи.


Охорона природного середовища - комплекс міжнародних, державних і регіональних адміністративно-господарських, громадських та соціально-політичних заходів, спрямованих на забезпечення збереження (або/та відновлення) фізичних, біологічних та хімічних параметрів раціонального функціонування природних систем у межах, необхідних для збереження оптимального стану навколишнього середовища.


Охорона рослин - комплекс міжнародних, державних та регіональних адміністративно-господарських та громадських заходів, спрямованих на збереження популяційно-видового складу рослин і підтримання їх чисельності на рівні, що забезпечує їх існування.


Охорона середовища життя - сукупність різноманітних заходів, спрямованих на збереження природи нашої планети у стані, який відповідає еволюційним потребам сучасної біосфери та її живих організмів (не виключаючи людину), які не можуть існувати без відповідних параметрів природного оточення.


Охорона тварин - комплекс міжнародних, державних та регіональних адміністративно-господарських та громадських заходів, спрямованих на збереження популяційно-видового складу (якісного та кількісного, тобто й збереження чисельності) переважно рідкісних і зникаючих тварин, середовища їх існування, та на підтримання їх чисельності на рівні, який забезпечує цім тваринам існування й розмноження.


Очищення води - усунення сторонніх домішок з води біологічними, фізико-хімічними та механічними методами.


Очищення повітря - усунення з повітря сторонніх домішок і доведення його якості до природного стану фізико-хімічними методами.


Очищення стічних вод - видалення із стічних вод забруднювачів (організмів або/та речовин) механічними, біологічними й фізико-хімічними методами. Один з найважливіших заходів охорони природи і навколишнього середовища від забруднення.



П


палеоеколОгія

Палеоекологія - наукова галузь, що вивчає екологію викопних організмів; разом з тафономією (термін запровадив у 1940 році Іван Єфремов, видатний вчений та письменник-фантаст, засновник цієї галузі науки) є галузями палеонтології. Див. Тафономія.


Пам“ятки природи - рідкісні та визначні об”єкти живої та неживої природи, що виділені під охорону на територіях невеликого розміру. П.п. дуже цінні у науковому, культурно-естетичному, освітньому й історико-меморіальному значенні.


панбіосфЕра

Панбіосфера - шари атмосфери, частина літосфери й уся гідросфера, де постійно або тимчасово присутні живі організми.


пантофАги

Пантофаги - всеїдні організми.


парабіОз

Парабіоз - 1) метод штучного з"єднання через кровоносну й лімфатичну системи двох (рідше кількох) тварин з метою вивчення взаємного впливу їхніх органів і тканин.

2) стан живої тканини, що характеризується оборотною втратою здатності до проведення збудження; спричинений діянням різноманітних подразників (фізичних, зокрема електричного струму, та хімічних).

Явище парабіозу відкрив і вивчив М.Є.Введенський. у розвитку парабіозу розрізняють стадії - провізорну, або зрівняльну (на цій стадії слабкі й сильні подразнення певної ділянки нерва спричинюють однакові скорочення м“яза), парадоксальну (слабкі подразнення викликають сильнішу реакцію, ніж сильні подразнення), та гальмівну (тканина взагалі не реагує на слабкі й сильні подразнення). якщо на тканину в стадії парабіозу продовжують діяти подразники, вона, як правило, відмирає. Вивчення парабіозу показало, що процеси гальмування й збудження в організмі взаємозв”язані.


парабіосфЕра

Парабіосфера - шари атмосфери між 6 (7) та 60 (до 80) км над поверхнею Землі, куди живі організми інколи потрапляють випадково і де вони можуть тимчасово існувати, але не розмножуватися.


Паразит - організм, який живе на поверхні або в органах і тканинах інших живих істот (живителів), живиться за їх рахунок, одержуючи від них готові органічні речовини, та завдає живителям певної шкоди. Розрізняють ендопаразити (селяться усередині живителя) й ектопаразити (залишаються на поверхні організму живителя). Паразити є серед багатьох груп тварин і рослин, вірусів та бактерій. Типовими рослинами-паразитами, напр., є повитиця європейська, петрів хрест.


Паразит облігатний - організм, зовсім не здатний самостійно існувати (жити й розмножуватися) без живлення за рахунок певного біологічного виду - живителя.


Паразит факультативний - організм, який здатен жити й розмножуватися відносно самостійно, тобто не живлячись за рахунок живителя. Найчастіше паразитує на особинах виду живителя, у якого знижена життєстійкість.


паразитИзм

Паразитизм - одна з форм взаємин між організмами різних біологічних видів, БІОТРОФІЯ, коли представник одного виду (паразит) існує за рахунок організму іншого виду (живителя), організм живителя становить середовище для життя організму й джерело живлення. При цьому життєдіяльність організму живителя пригнічується, іноді він гине. Залежно від тривалості безпосереднього контакту паразитів із живителем розрізняють П. тимчасовий, коли паразит лише деякий час перебуває в організмі живителя, напр., саме під час живлення (деякі двокрилі кровосисні й клопи), та П. стаціонарний, коли паразит перебуває усередині організму живителя протягом основного періоду свого життя. П. - надзвичайно поширене явище у природі, його можна виявити у будь-якому біоценозі. Паразитизм найбільш поширений серед нижчих рослин і тварин, вірусів та бактерій.


Парковий ландшафт - зріджені ліси природного та штучного походження, що існують у різних зонах.


парцЕли

Парцели - структурні частини біоценозу, що відповідають елементам горизонтального розчленування його залежно від складу інгредієнтів і домінантів, щільності їх популяцій, енергетичного значення та особливостей біоценотичного середовища. За своїм походженням П. бувають корінними, похідними й антропогенними. Дуже виражена парцелярність проявляється у мозаїчності біоценозів, характерна зокрема й для деяких урбанофлор.


пасквАльна

Пасквальна дигресія - погіршення стану рослинних угруповань під впливом ВИПАСАННЯ.


Патієнти - види рослин, які перемагають у боротьбі за існування завдяки своїй витривалості до несприятливих умов середовища. Розрізняють П. екотопічні й фітоценотичні; патієнти екотопічні - види, які здатні витримувати абіотичний стрес, які мають фізіолого-біохімічні пристосування для використання низьких ресурсів середовища (пустельні види, рослини тундри, галофіти й петрофіти); П. фітоценотичні зазнають і пристосовані витримувати ценотичний стрес з боку конкурентів (це, напр., тіньовитривалі види лісів, ацидофіти сфагнових боліт).


патогЕн

Патоген - організм, який спричинює захворювання іншого організму.


пауперизАція

Пауперизація біологічна - явище збіднення видової різноманітності й генетичної інформативності екосистем у зв"язку з процесом денатуралізації та біогеоценотичного спрощення природно-територіальних комплексів, зумовлених діяльністю людини, зокрема технічним прогресом, монокультурним лісо- і сільськогосподарським виробництвом, використанням генетично однорідних сортів культурних рослин і порід свійських тварин, забрудненням природного середовища, нераціональним використанням біотичних ресурсів.


педобіОнт

Педобіонт - організм, який живе у грунті.


педосфЕра

Педосфера - грунтовий шар нашої планети, частина біосфери.


Первинна продуктивність - біомаса підземних та надземних органів рослин, а також енергія та біогенні леткі речовини, що продукують продуценти (хемотрофи й автотрофи) екосистеми на одиницю площі за одиницю часу.


Первинна рослинність - природна рослинність до змін, яких вона зазнала, зокрема у часи до змін, викликаних антропогенною діяльністю.


Первинний ареал - територія (чи акваторія), на якій виник новий біологічний вид і з якої він згодом розселився.


Первинні екотопи - екотопи, що мають субстрат, вільний від організмів, який і раніше не зазнав їхнього впливу, тобто вперше став доступним для заселення організмами; напр., екотопи річкових наносів, кар"єрів, гірничорудних розробок, відвалів та ін.


Первинні фактори - абіотичні фактори або елементи неорганічного фізичного середовища; напр., сонячне світло, вода, материнська порода й ін.


Перенаселеність - тимчасовий стан екосистеми, при якому чисельність особин будь-якого біологічного виду перевищує величину, що відповідає умовам нормального існування популяції, тобто яку дозволяє ємність середовища. Перенаселеність може виникнути внаслідок особливо сприятливих умов розмноження або виживання окремих видів. Перенаселеність супроводжується зазвичай інтенсивною загибеллю особин інших видів. У результаті це призводить до посилення біоценотичного добору й до відносної стабілізації чисельності популяцій. Частіше П. є досить природним явищем, але може бути й наслідком порушення стабільності екосистем; напр., наслідком винищення людиною деяких видів хижаків, що стримують чисельність інших видів.


Перетворення природи - антропогенна зміна сформованої екологічної рівноваги для підвищення біологічної чи господарської продуктивності природних комплексів. Може бути пов"язаним із господарським освоєнням нових територій або відновленням біологічної та ін. продуктивності природних систем.


Перешкода біологічна - будь-яка перешкода на шляху розселення організмів, зумовлена конкуренцією, хижацтвом інших видів, відсутністю необхідного живителя для паразитів та ін. факторами.


Перешкода фізико-географічна - кліматична, механічна та будь-яка інша фізична чи хімічна (хімізм грунту або води) перешкода на шляху розселення організмів.


перифітОн

Перифітон - мікробіоценози та біоценози, що виникають під час так званого обростання підводних скель, суден, деревних стовбурів. Організми подібних ценозів належать до кількох життєвих форм.


пертинЕнція

Пертиненція - вплив рослин, їх популяцій, угруповань на фізичний стан їхнього біоценотичного середовища й на зовнішні умови. Виражається головним чином через вплив на теплообмін.


пестицИди

Пестициди - загальна назва хімічних речовин, що застосовуються для знищення чи зменшення чисельності шкідливих комах (інсектициди), кліщів (акарициди), хребетних тварин (зооциди), зокрема шкідливих гризунів, бур"янів (гербіциди), грибів (фунгіциди), патогенних бактерій (бактерициди), нематод (нематоциди). Ці отрутохімікати можуть нищити одночасно й корисну фауну грунту, а при надмірному нагромаджені - й мікрофлору; отже, до використання пестицидів треба підходити обережно, враховуючи можливі негативні наслідки.


підлЕглі

Підлеглі синузії - синузії, що займають певні екологічні ніші у середовищі фітоценозу, в створенні якого визначну роль виконує едифікторна синузія. Див. Едифікатор.


Пік чисельності - найбільша чисельність особин певної (даної) популяції; досягається у межах нормальної ритміки (періодично), або зрідка під час масового розмноження. Виділяються багаторічні, вікові, сезонні П.ч.

Наукові дослідження й популяризація П.ч. яскраво відображена видатним вченим, письменником та митцем Сетоном-Томпсоном у книзі “Прерії Арктики”.


пікнобіосфЕра

Пікнобіосфера - один з термінів (вживається відносно рідко), яким визначають найбільш діяльний шар біосфери, де зосереджена основна маса живих організмів, саме шар живої речовини.


Піраміда біомаси - співвідношення між продуцентами, консументами й редуцентами в екосистемі, відбите в їхній біомасі й зображене у вигляді графічної моделі.


пірогЕнні

Пірогенні зміни - зміни фітоценозів, викликані пожежами. Відновлюється лісова (та ін.) рослинність на згарищах зазвичай дуже повільно.


Планетарна роль рослинності - роль рослинного покриву в житті нашої планети. Полягає в акумуляції частки сонячної енергії завдяки фотосинтезу, в створенні фітостроми, в участі рослин у ґрунтоутворенні, фітогенній міграції елементів земної кори, вбиранні вуглекислого газу, збагаченні атмосфери на кисень та ін.


Планктон - сукупність організмів (зокрема рослин, тварин, бактерій), що населяють товщу води й пасивно переносяться течією. Ці організми характеризуються відсутністю або недорозвиненістю органів руху. Планктон займає у водній екосистемі окремий біошар 50-100 м завглибшки. Видовий склад планктону є важливим показником (індикатором) ступеня забрудненості водойм. Планктон має суттєве (істотне) значення у живленні водяних тварин й у процесах самоочищення води. Розрізняють зоопланктон (тобто планктон тваринний) і фітопланктон (рослинний планктон).


Планування екологічне - розрахунок потенціально можливого вилучення чи іншої (інакшої) експлуатації природних ресурсів або територій без порушення екологічної рівноваги й без нанесення істотної шкоди суміжним щодо використання певних природних ресурсів галузям господарства.


Планування середовища - установлення норм і стандартів на компоненти природного середовища (напр., чистоту повітря, води), підтримання яких здійснюється шляхом планового переведення підприємств на менш шкідливі технології або закриттям частини підприємств, окремих цехів, які особливо різко змінюють середовище життя. П.с. раніш було властиве найбільш розвиненим соціалістичним країнам, сьогодні - розвиненим капіталістичним країнам, зокрема скандинавським (Швеція, Норвегія), Франції, Німеччині, Канаді та ін.; при цьому інколи виявляється тенденція розташовувати шкідливі підприємства на територіях інших, менш розвинених країн.


плейстОн

Плейстон - сукупність рослин і тварин, які пристосувалися до життя у поверхневому шарі (до 15 метрів) води в морях, океанах, внутрішніх водоймах, де утворюються особливі умови середовища внаслідок безпосередньої взаємодії атмосфери й гідросфери.


плетобіосфЕра

Плетобіосфера - один з термінів, який визначає “плівку життя”, найбільш діяльний горизонт (шар) біосфери планети Земля.


“Плівка життя” - академік В.І.Вернадський надав цю назву шару живої речовини біосфери, сукупності поверхнево водяних і наземних біоценозів, які зосереджують майже всю масу живої речовини біосфери.


Поведінка - активні реакції (які з"явилися у процесі еволюції) живих організмів на зовнішні подразнення, що сприяють збереженню біологічних видів і чисельності їхніх популяцій. До подібних реакцій належать інстинкти, рефлекси, настії, таксиси, тропізми.


Повітря - газове середовище й водночас екологічний фактор першочергового значення. Сухе повітря (без водяної пари) складається приблизно з 21 % кисню, 1 % аргону та 0,03 % оксиду вуглецю й 78 % азоту. До того ж у повітрі знайдені сліди неону, водню, криптону, ксенону.

Найважливішими для живих організмів елементами повітря, безумовно, є кисень, оксид вуглецю й азот. Крім цих, звичайних елементів, у повітрі можуть знаходитися й досить шкідливі для людини й інших живих істот речовини, які утворюються внаслідок різноманітних техногенних процесів. Найпоширенішим забруднювачем повітря є оксид сірки.


подрАзливість

Подразливість - здатність живого організму сприймати зміни середовища й специфічно реагувати на них. Нарівні з обміном речовин П. є основною властивістю живих організмів. Саме через подразливість і мінливість численні організми пристосовуються до існування у певних умовах навколишнього середовища, які згодом і стають необхідними для їх нормального розвитку.


пожИвні

Поживні речовини - доступні для рослин сполуки, в яких є необхідні для живлення цих рослин елементи. Розрізняють мікроелементи (у тисячних і менших частках процента) й макроелементи (від кількох десятків процентів до десятих і сотих часток процента). Поживні речовини мають першочергове значення для життя рослин.


Поживні середовища - середовища, на яких вирощують певні організми. Розрізняють природні поживні середовища (напр., молоко для бактерій і грибів, картопля), штучні (желатина для різних мікроорганізмів, м"ясопептонний бульйон) і синтетичні (із різних мінеральних солей для культур грибів, бактерій). Вищі рослини у водних культурах мають за П.с. воду з розчиненими у ній поживними речовинами.


пойкілогідрИдні

Пойкілогідридні рослини - рослини, що нездатні самостійно регулювати власний водний режим і бубнявіють або висихають залежно від навколишніх умов; напр., водорості, гриби, мохи, деякі папороті, лишайники, незначна кількість квіткових рослин.


пойкілоксерофІти

Пойкілоксерофіти - рослини, здатні витримувати значне зневоднення й тривалу посуху. Втрата води викликає припинення процесів обміну, рослини впадають в анабіоз. До цієї групи належать переважно нижчі рослини - тропічні папороті, лишайники, деякі водорості, також деякі вищі рослини пустель і напівпустель.


пойкілотЕрми

Пойкілотерми - організми, нездатні регулювати свій термічний режим і підтримувати постійну температуру тіла, отже температура їх тіла змінюється залежно від температури навколишнього середовища.


покриттЯ

Покриття - ступінь покриття поверхні грунту рослинами, що визначається абсолютною або відносною площею проекції наземних частин рослин. Найчастіше розрізняють покриття справжнє (горизонтальна проекція основ рослин), покриття проекційне (проекція на поверхню грунту їх загального контуру), покриття загальне (покриття грунту всіма рослинами).

Один з важливих показників характеристики структури фітоценозу, ролі окремих рослин у його складі, повноти використання рослинами умов середовища. Покриття оцінюється абсолютними значеннями, у процентах або умовних балах.


полібіОнт

Полібіонт - організм, який живе у середовищі кількох фаз чи агрегатних станів (грунт, вода, повітря) або в живителях (стосується паразитів), які існують у різних фізичних середовищах.


полікАрпіки

Полікарпіки - багаторічні квіткові рослини, що цвітуть і плодоносять кілька разів за життя. До полікарпіків належить переважна більшість рослин української флори - зокрема дерева, кущі й багаторічні трави.


поліморфІзм

Поліморфізм - існування у межах однієї популяції тварин чи рослин двох (чи більше) груп особин із різко відмінними ознаками. Розрізняють поліморфізм сезонний, статевий і віковий. Поліморфізм грає важливу роль у житті тварин, має важливе біологічне значення, оскільки забезпечує існування виду у різних умовах середовища й дає матеріал для виникнення нових біологічних видів шляхом дивергенції (розходження) ознак різних груп особин поліморфного виду.


полісапрОби

Полісапроби, полісапробіонти - анаеробні організми, які живуть у дуже забруднених органічними речовинами водах. Полісапроби виконують важливу роль у процесах самоочищення води.


полісапрОбні

Полісапробні водойми - водойми, дуже забруднені органічними речовинами, з майже повною відсутністю вільного кисню, й наявністю у воді нерозкладених білків, значною кількістю сірководню та вуглекислого газу, відновним характером біохімічних процесів. Самоочищення їх відбувається переважно за рахунок бактерій, олігомет і деяких видів водоростей.


поліфАги

Поліфаги - організми, які живляться багатьма кормами різних біологічних груп або пристосувалися до різних джерел живлення.


поліфАгія

Поліфагія - 1) використання великої кількості джерел живлення одним організмом, тобто відсутність спеціалізації щодо джерел живлення; 2) живлення тваринного організму багатьма кормами різних біологічних груп. Пристосування до живлення різноманітними кормами дозволяє організмам існувати у різних умовах середовища, збільшувати ареал.


поліхорІя

Поліхорія - здатність рослин поширювати плоди, насіння й інші свої зачатки різноманітними способами.


поліценОз

Поліценоз - угруповання, до складу якого входить відносно велика кількість біологічних видів.


поліценотИчна

Поліценотична популяція - популяція тварин, яка відносно активно пересувається з одного біоценозу в інший; напр., деякі хижаки (вовки, шакали) й копитні тварини (північний олень) та ін.


полютАнт

Полютант - хімічний (як правило) забруднювач навколишнього середовища, переважно пов"язаний із антропогенною діяльністю.


польовИй

Польовий метод - один з головних методів екології рослин, при якому вивчення піддослідних екземплярів проводять в умовах, властивих їхній природі. Метод широко застосовують у селекції, рослинництві, землеробстві, агрохімії та фізіології рослин. Цей метод передбачає вивчення рослин у польовому досліді, що його застосовують безпосередньо у польових умовах. При цьому проводять фенологічні й метеорологічні спостереження, агрохімічні, агрофізичні та мікробіологічні дослідження грунту (субстрату), біохімічні, фізіологічні та ботанічні дослідження рослин. Все це дозволяє виявити біоекологічні особливості певного виду або сорту рослин, з"ясувати природу розходжень в урожаї, якості врожаїв.


попОвнення

Поповнення - додавання нових особин до популяції за рахунок розмноження чи імміграції.


Популяційна екологія - розділ екології, який вивчає популяції як елементарні форми існування біологічного виду, їх структуру, динаміку, статевий та віковий склад, положення в екосистемах, генетичну цілісність.


популЯція

Популяція - сукупність особин одного біологічного виду, які відтворюють себе протягом великої кількості поколінь і тривалий час займають певну територію (чи акваторію), функціонують і розвиваються у ряді (або лише в одному) біоценозів. Популяція - елементарна еволюційна одиниця. Екологічними ознаками популяції є щільність, розподіл особин за віком, характер розміщення у межах екосистеми чи угруповання, тип росту й ін.

В екосистемах популяція може мати положення ценопопуляції, поліценотичної популяції, інвазійної або й регресивної популяції.


порУшені

Порушені землі - ті, що втратили господарську цінність (унаслідок діяльності людини) або являють собою джерело негативного впливу на середовище у зв"язку з порушенням рослинного і грунтового покриву, гідрологічного режиму й утворенням техногенного рельєфу внаслідок антропогенного впливу.


постадаптАція

Постадаптація - процес удосконалення існуючих пристосувань будови й функцій у рослинних і тваринних організмів до умов зовнішнього середовища.


потенціАл

Потенціал ботанічний - 1) ступінь здатності рослинного покриву трансформувати сонячну енергію у процесі біологічного кругообігу;

2) спадково зумовлена ступінь опірності виду несприятливим факторам навколишнього середовища.


Потенціал виживання - ступінь опірності біологічного виду несприятливим умовам навколишнього середовища, зумовлена його екологічною валентністю.


Потенціал природний - здатність природних систем утворювати будь-яку продукцію, яка використовується у господарській діяльності людини та виражається певними еколого-економічними показниками.


Потенціал рекреаційний - ступінь здатності природної системи справляти на людину під час відпочинку позитивний фізичний, психічний та соціально-психологічний вплив.


Потенціал трофічний - ступінь здатності екосистеми створювати органічну речовину за рахунок діяльності живих організмів відносно одиниці площі чи об"єму за одиницю часу.


Потенціальний ареал - територія, екологічні умови якої відповідають життєвим можливостям, толерантності біологічного виду. Особливо важливо враховувати його під час інтродукції рослин і тварин.


пошИрення

Поширення видів - розміщення біологічних видів в області їх існування. У межах області існування види розповсюджені не суцільно, а лише у властивих їм екологічних нішах, які відповідають вимогам даної групи організмів. Розрізняють поширення видів космополітичне (охоплює всі - за винятком Антарктиди - або майже всі материки), безперервне (географічно суцільна область існування), та переривчасте (географічно розірвана область поширення).


Пояс рослинності - один з вертикальних поясів, утворених певним типом рослинності. Аналог зони у горах.


пОясність

Поясність висотна - основна закономірність вертикального розміщення рослинності, грунтів, біоти, біоценозів у гірських країнах у вигляді окремих поясів, які змінюють один одного. Зумовлена розташуванням гірських територій на значних висотах і виникненням у зв“язку з цим кліматичних градієнтів - температури, сонячної радіації, атмосферного тиску. Висотна поясність завжди пов”язана з тією зоною, у якій знаходиться гірська країна.


Поясність глибинна - основна закономірність вертикального розміщення організмів у гідросфері (морях, океанах, внутрішніх водоймах), зумовлена градієнтами температури, тиску, сонячної радіації.


Право природоохоронне - розділ міжнародного права та правової охорони природи у межах окремих держав, що розробляє юридичні основи збереження природних ресурсів і навколишнього середовища.


преадаптАція

Преадаптація - виникнення у рослин і тварин ознак, що не мають первісного пристосовного значення, але у змінених умовах існування можуть стати у нагоді, виявитися корисними.


превалІди

Преваліди - більша частина багаторічних рослин, які стійко займають свої екологічні ніші, є головними споживачами грунтової вологи й поживних речовин, а також основними виробниками органічної маси.


Предмет екології - розкриття сутності взаємозв“язків живих організмів, головним чином рослин, тварин і мікроорганізмів та зв”язків їх угруповань між собою й усією сукупністю факторів навколишнього середовища. сучасна екологія охоплює значне коло теоретичних і практичних проблем: вивчає різні рівні біологічної організації, від окремих організмів до популяцій, угруповань, екосистем, вивчає принципи й закономірності їх структури, функціонування, регуляції, адаптації, розвитку; досліджує сутність процесів обміну й перетворення речовин та енергії в природі; веде пошуки природних законів організації життя на планеті Земля; досліджує сучасний стан і прогнозування змін у біосфері планети, її окремих компонентах, які виникають унаслідок зростання діяльності людини або під впливом стихії; вивчає шляхи оптимізації відносин людини, суспільства і природи.

Головним завданням сучасної екології є теоретичне обґрунтування основних шляхів та раціональних методів управління природними й штучними екосистемами з метою досягнення їх максимальної продуктивності, завбачення й усунення негативних антропогенних змін, з метою охорони природи й оптимізації навколишнього середовища. раціонального використання і збагачення природних ресурсів біосфери взагалі.


Прес антропогенний - тиск посиленого впливу багатогранної діяльності людства на природні системи різних рівнів, що спричинює значні зміни у них навіть до суттєвого порушення природної рівноваги.


преферЕндум

преферендум - 1) прив"язаність біологічного виду до певних кліматичних регіонів, провінцій, зон; 2) інтервал значень того чи іншого фактора, які вибирає організм з усього їх діапазону.


Приміська зелена зона - частина території приміської зони, що складається з лісопарків, ділянок лісів, штучних зелених насаджень.


Природа - 1) сукупність умов існування людського суспільства, не змінених людиною; 2) складна саморегульована система усіх земних об"єктів (не створених людиною) та явищ; 3) все те, що не створено людиною; 4) у широкому розумінні - матеріально-енергетичний та інформаційний світ Всесвіту.


Природа “дика” - природні ділянки, не порушені господарською та іншою діяльністю людини.


Природна рівновага - баланс природних компонентів середовища та природних процесів, який обумовлює відносно тривале існування екосистем.


Природне середовище - сукупність біотичних і абіотичних факторів, що впливають на живі організми.


Природний добір - безперервний процес, який відбувається в природі й призводить до виникнення нових форм, біологічних видів. Завдяки цьому процесу виникає і спостерігається відносна доцільність у будові, фізіології, функціях організмів, які виявляються найбільш пристосованими до життя у тих чи інших умовах навколишнього середовища, яке має здатність змінюватися. В основі П.д. лежать мінливість, спадковість і здатність виживати. П.д. - основний фактор еволюції.


Природні екосистеми - історично сформовані на певній території (або акваторії) без втручання людини функціональні системи живих організмів (біоти) й неживих компонентів (біоценотичного середовища).


Природокористування - 1) наукова (комплексна) дисципліна, що досліджує, розробляє. Впроваджує в господарську практику загальні принципи раціонального використання природних ресурсів людським суспільством;

2) використання природних ресурсів, використання природного середовища взагалі.


Природокористування раціональне - система діяльності, що виходить з необхідності максимального збереження встановлених глобальних та екосистемних закономірностей, екологічної рівноваги, яка покликана забезпечити найбільш ефективний режим відновлення й економної експлуатації природних ресурсів без пошкоджень середовища існування, із збільшенням загальної продуктивності природних й антропогенних екосистем. Повинно регламентуватися законами охорони природи й відповідними рішеннями місцевих органів влади.


Природно-територіальний комплекс (ПТК) - просторово відокремлена, історично сформована єдність основних взаємодіючих та взаємозумовлених компонентів природи - земної кори, води, атмосфери, тварин і рослин, яка розвивається під провідним впливом земної кори. ПТК - це природні єдності, відносно однорідні за віком, історією формування, структурою, динамікою, екологічними режимами, що виявляються на основі спільності їх літогенної основи - зокрема у межах форм рельєфу, їх елементів, тектонічних структур; напр., ландшафти місцевості, географічні області, континенти.


пристосОвуваність

Пристосовуваність - здатність живих організмів пристосовуватися до змін умов існування шляхом зміни морфології, біохімічних та фізіологічних процесів, поведінки (у тварин) і шляхом виникнення у процесі еволюції нових пристосувань. Див. Адаптації.


пристосувАльний

Пристосувальний гетерозис - явище підвищеної життєздатності гібридів у певному напрямку.


пристосувАння

Пристосування - морфо фізіологічні зміни організмів та їх угруповань, а в тварин ще й зміни поведінки відповідно до змін умов існування.


притУлок

Притулок - схованка, де особини можуть знайти захист від несприятливих впливів абіотичних та біотичних факторів - зокрема дощів, холоду, хижаків.


проАнти

Проанти - рослини, які цвітуть до розпускання листків на початку вегетаційного періоду - напр., численні сережкоцвіті (зокрема вільха та ліщина), абрикоса та ін.


Прогноз використання природних ресурсів - попереднє визначення обсягу природних ресурсів, які можуть бути залучені до господарського обігу з урахуванням екологічних, соціальних, економічних і технічних обмежень та можливостей. Складається на певний строк.


Прогноз впливу на середовище - 1) передбачення змін у природному середовищі унаслідок впливу на нього запроектованого, введеного в експлуатацію об“єкта чи розпочатого будівництва цього об”єкта;

2) попереднє визначення змін у природному середовищі внаслідок впливу окремих агентів, що потрапляють до нього.


Прогноз зміни середовища - передбачення стійких змін у природному середовищі внаслідок складних ланцюгових реакцій, пов"язаних як з прямим (безпосереднім) впливом людини на середовище, так і з віддаленими опосередкованими наслідками цих впливів. Являє собою інтеграцію окремих прогнозів впливів на середовище та окремих реакцій середовища на ці впливи.


Прогнозування екологічне - наукове передбачення або/та дослідження перспектив розвитку природних екосистем залежно від природних процесів або впливу на них діяльності людини. За масштабами П.е. розрізняють глобальне (фізико-географічне), регіональне (напр., у межах кількох країн, одного материка, океану тощо), національне (у межах окремої держави), й локальне (для відносно невеликих за площею територій).


Програма біологічна міжнародна (МБП) - науково-дослідна програма ЮНЕСКО, присвячена вивченню головним чином основних біомів планети. Проводилась у 1964-1974 рр.


Програма ООН з навколишнього середовища - міжурядова програма, присвячена найбільш гострим проблемам екологічної кризи. Розпочата з ініціативи Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (1972 р.) і за рішенням генеральної Асамблеї ООН (1973 р.).


Прогрес біологічний - явище процвітання біологічного виду або іншого таксону, що характеризується збільшенням чисельності особин, розширенням ареалу, інтенсивним видоутворенням, збільшенням числа та різноманітності систематичних груп, які набувають нових адаптивних змін і освоюють нові екологічні ніші. Біологічний прогрес певної групи організмів здійснюється шляхом морфофізіологічних змін різного значення.


Продуктивність біологічна - кількість органічної речовини (біомаси), що продукує популяція чи угруповання за певний час на одиницю площі.


Продуктивність біоценозу - кількість біомаси, що продукується організмами біоценозу протягом певного часу (напр., місяця, року) на одиницю поверхні або об"єму води.


Продуктивність екосистеми - кількість живої речовини, що утворюється в екосистемі протягом року на одиницю площі чи об"єму води.


Продуктивність фітоценозу - кількість органічної маси (тобто, біомаси), що продукується рослинами певного (даного) фітоценозу на одиницю площі за рік.


продукцІйний

Продукційний процес - сукупність процесів створення. Нагромадження й трансформації органічної речовини, поглинання й проходження енергії через біосистеми та екосистеми різних рівнів організації.


продуцЕнти

Продуценти - хемотрофні й автотрофні організми, що синтезують органічні речовини з неорганічних сполук, використовуючи сонячну енергію, або енергію, що виділяється під час хімічних реакцій. Продуцентами є більшість вищих рослин, водорості, бактерії.


Промислова ботаніка - комплексна галузь біологічної науки. Досліджує стан, ріст і розвиток рослин та їх угруповань у безпосередньому контакті з наслідками виробничої (та ін.) діяльності людини у навколишньому середовищі - тобто вивчає взаємодію рослин із досить специфічним промисловим середовищем.

Коло проблем, які охоплює промислова ботаніка, досить широке: розробка наукових основ створення нових антропогенних ландшафтів, розробка загальної теорії взаємодії природи й суспільства; виявлення видового складу рослин та встановлення сингенетичних змін рослинності в техногенних екотопах; вивчення реакцій рослин та їх угруповань на дію промислових забруднень, можливостей їх нейтралізації за допомогою рослин; розробка способів рекультивації земель, порушених промисловою діяльністю; опрацювання біологічних основ оптимізації індустріального середовища; озеленення міських агломерацій, заводських територій, цехів, шахтних дворів та ін.; розробка наукових основ охорони природної флори й рослинності в екстремальних (для рослин) умовах індустріальних регіонів, та ін. важливі питання.

Промислова ботаніка виникла у 70-х роках минулого століття на Уралі, плідно розвивалася на Подніпров“ї, у Донбасі, зокрема в Донецькому ботанічному саду (численні праці видатних вчених Є.М. Кондратюка, Р. І. Бурди та їх учнів) НАН України, Подніпров”ї, та ін. промислових регіонах.


Прості фітоценози - одноярусні угруповання, що складаються переважно з одного біологічного виду, напр. - зарості очерету, зарості обліпихи та ін.


Простір життєвий - 1) територія, необхідна для задоволення усіх потреб однієї людини; 2) середня площа, яка припадає на одну особину певної (даної) популяції й забезпечує нормальне існування цієї особини у складі популяції.


просторОва

Просторова ізоляція - ізоляція рослин, яка здійснюється шляхом розміщення їх посівів на певній відстані, щоб запобігти перенесенню пилку вітром чи комахами на рослини, що досліджуються селекціонерами.


протокооперАція

Протокооперація - співжиття рослин, в умовах, коли присутність одного біологічного виду сприятлива для іншого, але не є необхідною умовою для його існування.


проценОз

Проценоз - 1) несформований фітоценоз; 2) нестабільна й нестійка форма сумісного існування організмів, стадія становлення або згасання біоценозу.

Для проценозів характерні: а) випадковий добір видів; б) панування експлерентів; в) значна щорічна мінливість; г) неповна зайнятість екотопу; д) перевага біологічних видів, ДІАСПОРИ яких легко переносяться вітром, водою та ін. агентами.


Процес біогеоценотичний - функціональні зміни у біогеоценозі: надходження й трансформація енергії, кругообіг речовин, встановлення зв"язків між компонентами, формування біогеоценотичного середовища.


псамобіОнти

Псамобіонти - організми, що мешкають у сипучих пісках, серед рухомих пісків.


псамогЕнні

Псамогенні зміни - ті, що викликані дією рухомих пісків.


псамофІли

Псамофіли - тварини, які живуть у місцевостях із піщаним грунтом. Псамофіли мають певні особливості, пов"язані з умовами існування - здатність заглиблюватися у пісок, швидко рухатись та ін.

До типових П. Належать численні тварини, що живуть у піщаних пустелях - напр., сірий варан, круглоголовки, піщаний удавчик.


псамофІти

Псамофіти - рослини, які пристосувалися протягом більш-менш тривалої еволюції до життя на пісках. Мають численні своєрідні особливості: зокрема, кореневищам властиві довгі міжвузля, гострі закінчення, вони здатні утворювати додаткове коріння, навколо корінчиків утворюються чохлики з піщинок, мовби зцементованих; стебло частіше безлисте; плоди й насіння легенькі, зазвичай вкриті щетинками, повітряними випинами. Серед псамофітів багато ЕФЕМЕРІВ.


психоеколОгія

Психоекологія - комплексна дисципліна, що досліджує вплив екологічних факторів та їх змін на психіку людини.


психрофІли

Психрофіли - холодолюбні організми, зокрема бактерії. Гриби й водорості, що розвиваються в умовах відносно низьких температур. Живуть на поверхні снігу, льодовиків у горах, також у водах Північного Льодовитого і у південних частинах Тихого й Атлантичного океанів.


психрофІти

Психрофіти - холодостійкі рослини вологих холодних місць високих широт і високогір"я. Пристосувалися до короткого вегетаційного періоду, низьких температур грунту, малої кількості опадів, сильних вітрів, нестачі поживних речовин, тривалої зими.


Пустеля антропогенна - пустеля, що виникла внаслідок прямого чи побічного впливу людини на природу.


Пустеля промислова - відносно великі за територією ділянки з порушеним середовищем унаслідок промислової діяльності людини - кар"єри, відвали, терикони, та ін. - з наявністю лімітуючих факторів (підвищена кислотність, крайня бідність на поживні речовини, й нарешті значна токсичність субстрату) для життя організмів. П.п. підлягають рекультивації з метою відновлення їх господарської цінності й поліпшення умов навколишнього середовища. див. Пустир промисловий.


Пустельні екосистеми - порівняно низькопродуктивні екосистеми різко континентального азидного клімату, часто з дуже засоленими неродючими грунтами; як правило, має зріджену рослинність.


Пустир промисловий, індустріальний - різні за площею ділянки суші з майже (або зовсім) зруйнованим грунтовим покривом, позбавлені рослинності, що виникли внаслідок промислової діяльності людини - зокрема будівництва, гірничорудних розробок, складання у відвали промислових відходів. Промислові пустирі підлягають рекультивації та озелененню з метою усунення їхнього шкідливого впливу на середовище й відновлення їх цінності. Див. Пустеля промислова.



Р


Радіація адаптивна - виникнення у межах певної систематичної групи форм, пристосованих до різних умов існування, що дає можливість цій систематичній групі рівномірно зайняти простір і різні середовища - напр., бігаючі, риючі, летаючі, плаваючі форми ссавців.


Радіація іонізуюча - природні випромінювання, які призводять до іонізації атомів і молекул. Руйнівно діє на речовину й викликає різноманітні зміни живих організмів - нові мутації, променеву хворобу, що може прискорити смерть організму. Поверхня нашої планети захищена від іонізуючої радіації озоновим екраном.


Радіоактивне зараження - концентрація штучних радіоактивних речовин у живих організмах, грунті, в продовольчих і фуражних продуктах. Небезпека Р.з. полягає у тому, що радіоактивні речовини своїм випромінюванням зумовлюють складні зміни в живих організмах (зокрема, генетичні мутації) внаслідок іонізації та радіоактивних перетворень.


радіоеколОгія

Радіоекологія - розділ екології, що вивчає вплив радіоактивних речовин на живі організми та їхні угруповання, розподіл і концентрування радіоактивних речовин, їх міграцію в ценоекосистемах, екологічні ланцюги їх перетворень в окремих організмах та у біосфері в цілому.

Р. вивчає способи гарантування радіаційної безпеки у масштабах всієї біосфери та опрацьовує заходи активного втручання у переміщення радіоактивних речовин у навколишньому середовищі (зокрема в рослинах і тваринах, у повітрі й воді, грунті). Поділяється на Р. наземних, морських і прісноводних екосистем.


радіозахиснІ

Радіозахисні речовини - ті, що зменшують шкідливий вплив радіоактивного зараження; напр., вітамін С, деякі флавоноїди, пектини й дубильні речовини -ті, що є в багатьох зелених рослинах (кропива дводомна, кульбаба лікарська, кріп городній, ожина, яглиця звичайна, борщівник сибірський, іван-чай, фенхель, салат посівний, солодка гола, буквиця лікарська, петрушка, ехінацея пурпурова, смовдь гірська, перстач білий, цибуля, часник, меліса та ін.).


Радіостійкість - міра стійкості живих організмів або/та окремих клітин проти дії іонізуючих випромінювань. Характеризується величиною дози іонізуючого випромінювання, яка призводить до загибелі певної частини опромінених клітин або організмів.


Радіочутливість - здатність організму чи окремої клітини реагувати на дію іонізуючих випромінювань. Радіочутливість неоднакова у різних біологічних видів та в особин того ж самого виду, це залежить від їхніх індивідуальних особливостей.


Раса екологічна - група особин одного біологічного виду, яка відрізняється від іншої групи (цього ж виду), що існує в цієї ж місцевості, своїми життєвими ритмами.


реадаптАція

Реадаптація - адаптація особини до умов раніше звичного середовища, які стали для неї новими через тривалу відсутність у певному середовищі або регіоні.


Реакліматизація - розведення у певній місцевості будь-яких цінних рослин чи тварин, які там жили раніше, та були винищені або вимерли (напр., “завдяки” недалекоглядній діяльності людини). Реакліматизація відбувається успішно, якщо умови природного середовища не зазнали істотних змін, або якщо природним шляхом (чи завдяки обґрунтованим природоохоронним заходам) вони стають такими, що реакліматизуються. Напр., реакліматизація бобрів та оленів звичайних на Україні, зубрів у Білорусії, та ін.


Реакція ланцюгова природна - ланцюг природних явищ, кожне з яких тягне за собою зміну інших, пов"язаних із ним.


Регенерація - відновлення організмом втрачених частин тіла. Дуже поширена серед рослин і тварин. Розрізняють регенерацію репаративну (відновлення втрачених частин тіла, окремих органів, або цілих організмів) і фізіологічну (заміщення відмерлих клітин і тканин).


Регіон - 1) те ж саме, що й природний територіальний комплекс високого рангу (країна, область, ландшафт); 2) територія, що характеризується комплексом притаманних їй ознак (економічних, фізико-географічних зокрема).


Регрес біологічний - явище, яке характеризується зменшенням кількості особин регресуючої групи організмів, звуженням ареалу та його розірваністю (див. Розірваний ареал), зменшенням різноманітності форм і числа підлеглих систематичних груп унаслідок відставання темпів еволюції від змін в умовах існування. До регресуючих груп належать деякі папороті, більшість рептилій, які в минулі геологічні епохи були дуже поширені й характеризувались великою різноманітністю видів. Біологічний регрес є протилежністю біологічного прогресу.


Регресивний аналіз - математичний аналіз певної залежності між середньою статистичною величиною й іншими величинами або факторами - напр., між середньою продуктивністю популяцій та певного кліматичного фактора.


Регресивні зміни - ті, що ведуть до спрощення угруповання, біоценозу.


регрЕсія

Регресія - зміна однієї ознаки залежно від зміни іншої ознаки, що пов"язана з першою певною кореляцією.


редуцЕнти

Редуценти - організми, що перетворюють у процесі своєї життєдіяльності складні органічні речовини у прості неорганічні сполуки, завершуючи таким чином їх повернення із сфери БІОТИ в абіотичний блок біоценотичного середовища, або у зовнішнє середовище. До редуцентів належать переважно бактерії та гриби.


Режим водний біоценотичного середовища - поступові зміни у надходженні, стані, вмісті й втраті води біоценотичного середовища.


Режим заказника - обмеження господарської діяльності, часткова охорона природного комплексу, що забезпечує збереження певного об“єкта чи групи об”єктів або/та ландшафту в цілому. Режим заказника спрямований на збереження або посилення розвитку одного з компонентів природного комплексу.


Режим заповідний - невтручання людини у природні процеси або її обмежене втручання на основі підтримання екологічної рівноваги для збереження видів живих організмів та їхніх угруповань.


Режим природний - поєднання природних компонентів середовища та впливів природних факторів, що створює екологічні умови життя організмів та їх угруповань.


Режим природно-антропогенний - поєднання природних і антропогенних факторів, яке створює нові екологічні умови існування організмів і угруповань.


Режими фітоценотичного середовища - хімічні й фізичні фактори місцезростання і місцеположення (ЕНТОПІЯ) рослинного угруповання. Розрізняють Р.ф.с. фізіологічно діючі - в атмосфері - тепловий, світловий, газовий та режим вологості повітря; у грунті - водний, повітряно-водний, тепловий і режим грунтового розчину; ектопічні умови, що діють опосередковано - механічний склад грунту, рельєф, опади, рух повітря тощо.


резистЕнтність

Резистентність - стійкість живого організму, несприйнятливість до будь-якого агента, напр., до отрути, забруднювачів середовища зокрема.


реінтродУкція

Реінтродукція - інтродукція рослин у місця, де біологічний вид існував раніше, але потім зник переважно з вини людини.


рекреацІйна

Рекреаційна дигресія - ДИГРЕЦІЯ рослинності внаслідок РЕКРЕАЦІЇ, що спричинює дигресію складу, структури й функціонування ЦЕНОЕКОСИСТЕМ через ущільнення грунту, витоптування, знищення тварин і рослин та ін.

Р.д. належить до групи антропогенних змін.


Рекреаційне навантаження - ступінь безпосереднього впливу відпочиваючих на природні комплекси (на природне середовище). Виражаються кількістю людей (або людино-днів) на одиницю площі за певний проміжок часу.


рекреАція

Рекреація - вплив людини на природне середовище під час відпочинку. Інтенсивність впливу оцінюється як рекреаційне навантаження.


рекультивАція

Рекультивація - штучне відновлення рослинного і грунтового покриву після техногенного порушення природи (певного ценозу, природного ландшафту).


Рекультивація біологічна - етап рекультивації земель, який складається з комплексу агротехнічних і фітомеліоративних заходів, спрямованих на відновлення середовища існування живих організмів і відновлення господарської продуктивності земель. Здійснюється після технічної рекультивації; є завершальним етапом усіх напрямів РЕКУЛЬТИВАЦІЇ.


Рекультивація земель - комплекс заходів, спрямованих на відновлення продуктивності порушених земель, на поліпшення умов навколишнього середовища. на діючих підприємствах, тією чи іншою мірою пов“язаних із порушенням земель, ре культиваційні роботи повинні бути невід”ємною частиною технологічного процесу.


Рекультивація ландшафтів - рекультивація і перетворення земель у загальній системі оптимізації техногенних ландшафтів.


Рекультивація технічна - певний етап рекультивації земель, що становить підготовчі роботи (планування, переформування, знімання й нанесення грунту, будівництво споруд гідротехнічних і меліоративних, доріг) подальшої рекультивації.


Релікт еволюційний - дуже давня форма (біологічний вид або інша систематична одиниця), що збереглася після вимирання більшої частини близьких форм, характерних для минулих геологічних епох.


Релікт географічний - біологічний вид, або інша систематична група тварин чи рослин, яка існує у даному регіоні, в той час як в інших географічних місцях минулого їхнього поширення вони повністю зникли внаслідок природних чи антропогенних причин.


Релікти - рослинні й тваринні організми, як правило, рідкісні, що залишилися на певній (даній) території з минулих історичних епох (геологічних часів). За ознакою поширення у минулому сьогодні розрізняють релікти певного геологічного датування: третинні, плейстоценові та ін.


релІктова

Реліктова рослинність - рослинність (як правило, вимираюча), що збереглася від минулих історичних епох і знаходиться у деякій невідповідності щодо сучасних умов існування, поступово скорочує свій ареал (та може розводитися людиною в умовах ботанічних садів, парків); напр., гінкго в одній з китайських провінцій.


Рельєф - сукупність форм земної поверхні, різних за обрисами, розмірами, різних за віком, походженням, історією розвитку. Рельєф складається з випуклих (так званих позитивних) форм, які утворюють підвищення, й увігнутих (негативних) форм, що являють собою западини.

Формується завдяки дії на земну поверхню ендогенних (тектонічні рухи) та екзогенних (вода, вітер та ін.) сил.


Рельєф антропогенний - форми земної поверхні, змінені або створені людиною. Розрізняють форми Р.а., що виникли стихійно (напр., відвали гірських порід, западини над гірничими розробками) й створені цілеспрямовано (канали, тераси та ін.).


рЕмез

Ремез - рід птахів родини синицевих (або ремезових) ряду горобцеподібних. В Україні лише один вид - звичайний ремез, гніздовий птах всієї території, взагалі поширений у південній частині Європи, в Азії. Довжина тіла 10-12 см, маса 7-11 г; оперення переважно жовтих, коричневих і рудуватих тонів. Селиться біля водойм. Гніздо, звите з пуху, рослинних волокон - схоже на рукавичку (з бічним входом), підвішене на кінці тоненьких гілочок. Живиться комахами.


реофІльні

Реофільні тварини, реофіли - які живуть у проточних водах. Більшість з них пристосовані до пасивного перебування у великій течії (будують схованки, зариваються у грунт, мають спеціальні органи прикріплення) або добре плавають і здатні більш-менш легко пересуватися проти течії - напр., моховатки, губки, риби, численні молюски та ін.


репарацІйна

Репараційна здатність - процес відновлення клітин або/та цілого організму після ушкоджень різними факторами.


репарАція

Репарація - 1) самовідновлення ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти) у живих клітинах після ураження її мутагенами - хімічними або фізичними;

2) процес ліквідації радіаційного ураження організму чи окремих клітин.


Репродукція - відтворення організмів; залежить від біотичного потенціалу певного (даного) біологічного виду.


Ресурс - 1) будь-яке джерело одержання необхідних людям духовних і матеріальних благ, які можна реалізувати при існуючих соціально-економічних і технологічних відносинах; 2) об"єкт або речовина, вкрай необхідні живому організму для підтримання нормального існування, росту й розмноження; якщо кількість того чи іншого ресурсу мала порівняно з потребою в ньому, то його називають обмежуючим ресурсом для даного біологічного виду.


Ресурси біологічні - біологічні компоненти біосфери - продуценти, консументи, редуценти.


Ресурси відновлювані - природні ресурси, здатні до самовідновлення у процесі біосферного кругообігу речовин відповідно до темпів їх використання - напр., вода й повітря. Розрізняють якісну та кількісну відновлюваність ресурсів.


Ресурси екологічні - сукупність компонентів середовища, яка забезпечує екологічну рівновагу в біосфері та її підрозділах.


Ресурси невідновлювані - природні ресурси, що існують у фіксованих кількостях, не самовідновлюються відповідно темпів їх використання й можуть бути повністю використані - напр., мінеральні ресурси.


Ресурси природні - використовувані або резервні багатства природи. Звичайно розділяють на Р.п. невичерпні (напр., сонячна радіація, вода, енергія вітру, тепло ядра Землі) та вичерпні (багатства надр і екосистем); з останніх (вичерпних) надра - невідновлювані ресурси, а ресурси екосистем (зокрема рослинний і тваринний світ, грунти) - відновлювані, хоча й не абсолютно.


Ресурси природного середовища - ресурсна група, до складу якої входять усі екологічні ресурси, які безпосередньо діють на людство і є об"єктами його господарської діяльності.


Ресурси рекреаційні - частина природних ресурсів, що забезпечує відпочинок як засіб відновлення й підтримання працездатності й здоров"я людини.


рефУгіум

Рефугіум - певна ділянка земної поверхні, де біологічний вид або група видів змогли пережити несприятливий для них тривалий період часу. Напр., Кримські гори, Карпати, Кавказькі гори та ін. - рефугіуми, де ряд видів рослин пережили льодовиковий період.


реципіЄнти

Реципієнти екологічні - об“єкти, що сприймають вплив різноманітних забруднень і порушень навколишнього середовища. Це людина, тварини і рослини, інші живі організми та їх угруповання, біоценози, а також матеріальні об”єкти.


речовинА

Речовина антропогенна - хімічна сполука, що введена у сферу планети завдяки діяльності людини. Розрізняють Р.а., що входять до природного кругообігу й згодом утилізуються в екосистемах, та штучні сполуки, чужі природі, які дуже повільно руйнуються (розкладаються) живими організмами, абіотичними агентами й залишаються поза природним обміном речовин.


Речовина біогенна - 1) хімічний елемент або сполука, необхідні для підтримання життя; 2) хімічна сполука, що виникла унаслідок життєдіяльності організмів, але не обов"язково входить до складу їхніх тіл.


Речовина жива - сукупність усіх організмів біосфери; перетворює енергію сонячного випромінювання (це стосується переважно рослинної частини живої речовини) в потенціальну, а потім і в кінетичну енергію біогеохімічних процесів. Речовину живу біосфери, за приблизними підрахунками, утворюють майже два мільйони біологічних видів (рослин, тварин, мікроорганізмів, грибів), її загальний об"єм становить близько двох з половиною тисяч кубічних кілометрів, а загальна маса - більше 2400 млрд. тонн.


Речовина природна - будь-яка речовина, що виникла у ході природно-хімічних реакцій та фізичних процесів і входить до природного кругообігу речовин.


ризобіОнти

Ризобіонти - організми, що існують у прикореневій зоні рослин, головним чином у ризосфері.


ризосфЕра

Ризосфера - сфера кореня; грунт (субстрат), що оточує корені рослин в радіусі 2-5 мм і характеризується значною біологічною активністю. У цій сфері містяться кореневі виділення, відмерлі кореневі волоски, величезна кількість мікроорганізмів, переважно бактерій, актиноміцети й гриби. Це область найбільш активного впливу рослин на грунт і процеси ґрунтоутворення.


Риск екологічний - можливість несприятливих для екологічних ресурсів наслідків будь-яких АНТРОПОГЕННИХ ЗМІН існуючих природних об"єктів і факторів.


Ритміка життєдіяльності організмів - циклічні коливання життєдіяльності організмів, пов“язані з циклічними ритмами у зовнішньому середовищі. Розрізняють річну ритміку, пов”язану з циклами сонячної активності, й добову ритміку, зумовлену зміною дня і ночі.


Ритміка фітоценозів - зміни, які відбуваються у фітоценозах у зв"язку із змінами режимів зовнішнього середовища у вікових, річних і добових циклах.


Ритмічність росту - регулярна зміна періодів активності та уповільненого росту рослин. Розрізняють ритмічність росту ендогенну (має місце в постійних зовнішніх умовах) та екзогенну (зумовлену коливаннями факторів зовнішнього середовища).


Рівень радіоактивності - сумарна інтенсивність саморозпаду радіоактивних елементів у навколишньому середовищі. Залежить від природного фону радіоактивності й кількості антропогенних радіоактивних забруднювачів середовища.


Рівень структурний - ступінь ієрархії природних систем - від елементарної частки до Всесвіту.


Рівень трофічний - положення у трофічному ланцюгу, що визначається кількістю етапів передачі енергії.


Рівні організації живих систем - ординація біологічних систем за ступенем їх організації: молекула - клітина - організм - популяція - біоценоз - біогеоценоз (екосистема) - біосфера. Звідси основні Р.о.ж.с. - молекулярний, клітинний, організмів, біоценотичний, екосистем ний, біосферний. За структурою на кожному рівні системи складаються з підсистем.


Рівновага природна - первинна ЕКОЛОГІЧНА РІВНОВАГА природної системи, що склалася на основі балансу мало змінених (незначно змінених) або взагалі незмінених людиною компонентів середовища й природних процесів. Одна з найхарактерніших рис живих систем.


Рівновага природно-антропогенна - вторинна ЕКОЛОГІЧНА РІВНОВАГА, що утворюється на основі балансу компонентів середовища, змінених людиною, та природних процесів.


видовА

Різноманітність видова - показник, за допомогою якого оцінюється видове багатство як в одному угрупованні, так і в біоценозі, екосистемі, чи у межах цілого ландшафту.


Родючість грунту - здатність грунту безперервно задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, забезпечувати їхню кореневу систему достатньою кількістю повітря й тепла. Розрізняють потенціальну (природну) родючість грунту, що виникла у процесі ґрунтоутворення й залежить від запасів поживних речовин і природних режимів (теплового, водного, повітряного), та Р.г. ефективну, що характеризується підвищеним вмістом елементів живлення й наявністю поліпшених умов для росту й розвитку рослин. Ефективна Р.г. з"являється з використанням його (тобто грунту) як засобу виробництва (правильна агротехніка, внесення добрив та ін.) і виражається у формі врожайності сільськогосподарських рослин.


Розірваний, або диз“юнктивний ареал - ареал біологічного виду чи роду, що складається з кількох роз”єднаних ділянок. Див. Диз"юнкція.


Розмір екосистеми - об"єм чи простір ЕКОСИСТЕМИ, при якому можливе здійснення процесів самовідновлення і саморегуляції сукупності компонентів середовища й елементів, які складають дану екосистему.


Розмноження - здатність організмів відтворювати нові особини. Одна з основних властивостей живих організмів; служить для продовження існування, збільшення чисельності й безперервності перебування біологічного виду у складі біоценозу. Кожен вид має свій потенціал розмноження. Розрізняють розмноження статеве й нестатеве, при якому новий організм розвивається з частини тіла материнського організму. Основними формами нестатевого розмноження є вегетативне розмноження і спороутворення.


Розміщення - характер розподілу особин і популяцій у біоценозі. Значною мірою залежить від біології певного виду, зокрема розмноження і розселення, також від умов біоценотичного середовища. Розрізняють розміщення рівномірне (дифузне), групове, плямисте.


Розселення - переміщення біологічних видів за межі свого ареалу, що призводить до заселення нових територій (нових ділянок), до натуралізації в нових місцях і, звичайно, до розширення ареалу. Розселення може бути природним пасивним і активним, та штучним, тобто за допомогою людини. Див. Адвентивні види.


Рослини довгого дня - рослини, що зацвітають або за умов безперервного освітлення, або в умовах довго тривалого дня. Фотоперіод у цих рослин триває понад 12 годин. На подовження фотоперіоду реагують прискоренням цвітіння. До рослин довгого дня головним чином належать ті, що походять з північних районів.


Рослини-едифікатори - види рослин, які визначають структуру й специфічні умови життя у рослинному угрупованні; напр., певні види дерев у лісі.


Рослини-індикатори - див. Індикаторні рослини.


Рослини зникаючі - див. Вид зникаючий.


Рослини кормові - рослини певних видів або сортів, які використовують саме для годування домашньої худоби (й взагалі домашніх тварин), або які є постійним кормовим об"єктом диких видів травоїдних тварин.


Рослини короткого дня - рослини, які зацвітають в умовах короткого дня. Фотоперіод у них триває менше 12 годин, і на скорочення його вони реагують прискоренням цвітіння. До них належать й ті рослини, походженням з південних регіонів, що характеризуються коротким днем.


Рослини-космополіти - тобто поширені на всіх (або майже на всіх) континентах земної кулі завдяки відносно високій пристосовуваності, мають вельми широкий екологічний та географічний ареал; напр., кропива жалка, очерет звичайний та ін.


Рослини культурні - 1) рослини, властивості яких настільки змінені селекцією, що вони вже не здатні жити в природних угрупованнях (тобто рослини, які вирощуються виключно в умовах, створених людиною);

2) рослини, що вирощуються як сільськогосподарські або/та кімнатні рослини.


Рослини окультурені - культивовані рослини, які взяті з природних угруповань, але не змінені у процесі вирощування в умовах, створених людиною, настільки, щоб втратити здатність до життя поза цими умовами - тобто здатні повернутися в природні угруповання.


Рослини піонерні - ті, що першими селяться на територіях, з різних причин позбавлених рослинності. Переважно терофіти, анемохори.

Див. Піонери рослинності.


Рослини рідкісні - див. Вид рідкісний.


стенотрОфні

Рослини стенотрофні - рослини із специфічними, вузькими потребами до умов життя. Див. Стенотрофні організми.


Рослини стенохори - види рослин із вузьким географічним ареалом, у тому числі деякі ендемічні рослини.


Рослини тіньові - див. Сциофіти.


Рослинне угруповання - 1) ФІТОЦЕНОЗ; 2) загальне поняття, що стосується різних систематичних одиниць рослинності; 3) сукупність рослин, яка виникла у певних екологічних умовах на однотипній ділянці й перебуває у стані взаємозалежності й взаємодії з умовами середовища; 4) сукупність рослин, які зростають спільно, але між ними немає істотних взаємин; подібні рослинні угруповання характерні для перших стадій формування фітоценозів (див. Проценози), а також поширені в екстремальних умовах середовища.


Рослинний покрив - 1) сукупність рослинних угруповань тієї чи іншої ділянки, певної території та, нарешті, всієї земної поверхні; 2) головна (основна) частина біостроми, сукупність рослинних формацій, фітоценозів, типів рослинності, утворених ними рослинних зон і поясів.


Рослинний світ - частина живої природи, частина біосфери планети, утворена саме рослинами. Йому властива величезна різноманітність як за формами й розмірами, так і за складністю будови: поряд з високоорганізованими вищими рослинами існує безліч нижчих рослин - зокрема водоростей (гриби в сучасній науці розглядають, як окреме від рослин і тварин царство живої природи). У складі рослинного світу нашої планети близько 500 000 видів рослин. Рослинний світ має величезне значення в біологічному кругообігу речовин і кругообігу енергії. Як джерело живлення й поповнення киснем атмосфери планети рослинний світ забезпечує життя тваринного світу, зокрема людини.


Рослинні ресурси - частина природних ресурсів (саме рослини), що використовується або можуть бути використані людиною для прямого чи непрямого споживання (їжа, ліки, сировина для виготовлення лікарських препаратів зокрема), створення матеріальних багатств, поліпшення життєвих умов (меблі, будівельний матеріал).


Рослинність - сукупність рослинних угруповань планети або її окремих регіонів, районів. Характеризується рясністю біологічних видів, видовим складом, певним співвідношенням видів та різноманітними екологічними зв"язками. Має важливу роль у первинному синтезі органічної речовини (як компонент біосфери) та в кругообігу речовин в екосистемах.


Рослинність вторинна - рослинні угруповання, що виникли на місці раніше існуючих і знищених катастрофічними антропогенними або/та природними факторами.


Рослинність піонерна - рослинні угруповання, що заселяють оголену територію. Характеризуються випадковим складом (переважно з ТЕРОФІТІВ), відсутністю зімкнення й взаємовпливу між рослинами.


Рослинність потенціальна - рослинність, відновлена після усунення дії зовнішніх факторів - випалювання, вирубування, випасання, рекреації тощо.


похіднА

Рослинність похідна - рослинні угруповання, що виникли на місці первинних, корінних фітоценозів, у результаті їх порушення діяльністю людини, тваринами, пожежею, вітром та ін.


Рослинність природна - рослинні угруповання, яким пощастило сформуватися без прямої чи непрямої участі людини.


Рудеральні місцезростання - місцезростання, дуже змінені людиною, не властиві непорушеній природі. Вони звичайні біля житла, господарських дворів, на смітниках і звалищах, пустирях, інших засмічених місцях, уздовж доріг та залізниць. Для цих місцезростань характерний підвищений вміст азоту і різних солей. У Р.м. селяться рудеральні рослини, інші рудеральні організми, РУДЕРАНТИ.


Рудеральні організми - антропофіли й антропофіти, що селяться на засмічених місцях і звалищах; напр., з комах - клоп-наземник, а з рослин - блекота, кропива, дурман, чорнощир, нетреба.


Рудеральні проценози - тимчасові рудеральні угруповання в рудеральних місцезростаннях.


Рудеральні рослини - ті, що ростуть на пустирях, смітниках, звалищах, уздовж доріг та на інших засмічених місцях, переважно поблизу житла; напр., більшість видів лободи, кропива, чорнощир, нетреба та ін.


рудерАнти

Рудеранти - див. Рудеральні організми.


Ряди екологічні - послідовність популяцій, груп видів, угруповань або фітоценозів уздовж ГРАДІЄНТІВ середовища.


Ряди фітоценозів - зміна фітоценозів у просторі, зумовлена більш-менш переривчастою зміною зовнішніх умов та зміною угруповань середовища існування.


рЯсність

Рясність - чисельність особин того чи іншого виду в угрупованні, визначається кількісними показниками чи балами за спеціальними шкалами й методами. Рясність характеризує ступінь участі кожного біологічного виду в угрупованні.



С


Самоочищення - ліквідація забруднень АБІОТИЧНИМИ ФАКТОРАМИ середовища і в процесі життєдіяльності організмів.


Саморегуляція - підтримання (без участі людини) сталого стану в біологічних системах, здатність природних систем до відновлення внутрішніх властивостей після будь-якого природного або антропогенного впливу. Саморегуляція базується на принципі зворотного зв"язку окремих екологічних компонентів і підсистем, що складають природну систему.


сапрОби

Сапроби, сапробні організми - див. Сапробіонти.


сапробіОнти

Сапробіонти - організми, які існують у водах, забруднених органічними речовинами; завдяки мінералізації органічних речовин сапробіонти відіграють важливу роль у самоочищенні води.


сапрОбність

Сапробність - 1) забруднення води органічними речовинами; встановлюється за видовим й кількісним складом сапробіонтів; 2) комплекс фізіолого-біохімічних властивостей організму, що зумовлює його здатність існувати у водах, забруднених органічними речовинами.


сапргЕн

Сапроген - організм, здатний викликати гниття.


сапрогЕнність

Сапрогенність - здатність організму викликати гниття.


сапротрОфи

Сапротрофи - організми, що живуть за рахунок мертвої органічної речовини, живляться МОРТМАСОЮ рослин і тварин.


сапротрофІзм

Сапротрофізм -живлення мертвими органічними речовинами МОРТМАСИ, рештками загиблих організмів. Див. Гетеротрофізм.


сапрофАги

Сапрофаги - тварини, що живляться мертвими органічними речовинами (які вже розкладаються). До них належать детритофаги, що живляться рослинними рештками (переважно черви й молюски), трупоїди і копрофаги, що живляться екскрементами. В екосистемах сапрофаги знаходяться на трофічному рівні КОНСУМЕНТІВ і частково РЕДУЦЕНТІВ.


сапрофІти

Сапрофіти - рослини, які живляться готовими органічними речовинами, рештками мертвих рослин і тварин. До сапрофітів належать численні бактерії, гриби, актиноміцети. В екосистемах сапрофіти знаходяться як на рівні КОНСУМЕНТІВ, так і РЕДУЦЕНТІВ.


сегрегАція

Сегрегація - тенденція деяких видів рослин утворювати чисті зарості.


сенсибілізАція

Сенсибілізація - підвищення чутливості організмів до впливу певних подразників - деяких речовин, температури, світла та ін.

Напр., введення у клітину деяких барвників спричинює високу чутливість її до світла; після обробки організму інфрачервоними променями або холодом зростає його чутливість до дії іонізуючих випромінювань.


Середовище - сукупність усіх умов, які діють на організм, популяцію, біоценоз, викликаючи відповідну їх реакцію, забезпечуючи існування їх та обмін речовин і енергії. Середовище до того ж являє собою складову частину біогеоценозу або екосистеми. Формування середовища (навіть протягом геологічних епох) розглядається інколи й у історичному аспекті.


Середовище абіогенне - неорганічна, фізико-хімічна основа середовища.


Середовище внутрішнє - все, що знаходиться усередині організму (чи біоценозу), але не є його частиною. Напр., гази в міжклітинниках організму, біотоп, який пов"язаний з тим чи іншим біоценозом.


живИльне

Середовище живильне - середовище, яке застосовують для вирощування мікроорганізмів. Для приготування живильних середовищ використовують агар, желатин, різну рослинну й тваринну сировину, деякі хімічні сполуки.


Середовище зовнішнє - все, що знаходиться поза межами даного (певного) об“єкту. Має дещо суб”єктивний характер - напр., зовнішнє середовище одного об"єкту може не бути зовнішнім для іншого (зовнішнє середовище мікроорганізму, який існує в іншому організмі, тварині або людині).


Середовище існування - сукупність абіотичних та біотичних факторів (тобто умови існування) окремого організму чи біоценозу в цілому, що впливають на їхній ріст і розвиток.


Середовище природно-антропогенне - усі модифікації природного середовища внаслідок цілеспрямованого та побічного впливу діяльності людини. Характеризується зниженням або й відсутністю властивостей самовідновлення та поступово руйнується без постійного регулюючого впливу (підтримки) людини.


Середовище розвитку - усі модифікації природного середовища, створені людиною (зелені насадження, господарські угіддя, рекультивовані землі), різноманітні споруди, промислові й транспортні об"єкти - світ речей, що оточує людину й певним чином впливає на неї. Характеризується головним чином (принципово) відсутністю властивостей самовідновлення й саморегуляції, поступово порушується без постійного регулюючого впливу з боку людини. Лише в уяві та футуристичній літературі (у деяких творах видатних письменників-фантастів) середовище розвитку наділяється цими властивостями.


силіцифІли

Силіцифіли - рослини, які віддають перевагу силікатним субстратам.


сильвАнти

Сильванти - лісові види рослин.


сильватизАція

Сильватизація - процес формування в штучних лісах (створених, або відновлених за участю людини) рис природного лісу.


симбіОз

Симбіоз - форма тривалого співіснування організмів, які належать до різних біологічних видів, під час якого обидва організми (СИМБІОНТИ) мають від цього певну вигоду (користь). Симбіоз має надзвичайно різноманітний характер і відрізняється безпосередніми трофічними зв"язками - напр., співжиття рака-самітника й актинії, або водорості й гриба у лишайниках, співжиття вищих рослин з грибами (МІКОРИЗА), а також водоростей з мохами або квітковими рослинами.


симбіОнти

Симбіонти - організми, які перебувають у симбіотичних відносинах, СИМБІОЗІ.


симбіотОпія

Симбіотопія - існування систематично близьких видів в аналогічних місцезнаходженнях.


синантропізАція

Синантропізація - 1) проникнення у природні біоценози видів, занесених саме людиною; 2) пристосування рослинних і тваринних організмів до існування поряд з людиною (у населених пунктах, житлах та поблизу житла).

Взагалі під синантропізацією розуміють процес збільшення змін у природі, викликаних діяльністю людини. У наш час процес синантропізації, як правило, постійно розширюється.

Див. Антропогенез, Антропогенне навантаження, Антропогенні фактори, Антропогенний вплив на біосферу та ін.


синантрОпні

Синантропні організми, синантропи - рослини й тварини, які живуть поряд з людиною. Напр., з рослин - бур"яни, рудеральні рослини (талабан, більшість видів лободи, кропива, чистотіл звичайний), а з тварин - таргани, миша хатня, горобець домовий, ластівки міська та сільська.

Див. Антропофіти, Антропофіли.


сингенетИчні

Сингенетичні сукцесії - зміни угруповань, що відбуваються на поверхні, яка позбавлена рослинності й не має біоценотичного середовища. складаються з поселення ініціальних (піонерних) видів і чергування цілої серії проценозів - різних стадій формування біоценозу.


синЕкія

Синекія - прямі взаємини між організмами, але без передачі речовин та енергії.


синекологІчний

Синекологічний ареал - ареал, який складається з фактичної території поширення біологічного виду й потенціально можливої, де є відповідні для нього екологічні умови.


Синекологічний ряд - просторова зміна фітоценозів різних асоціацій у зв"язку з більш-менш різкою зміною умов середовища.


синеколОгія

Синекологія - розділ екології, вивчає взаємини угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів із навколишнім середовищем.


синекотИпи

Синекотипи - екотипи, що сформувалися під переважаючим впливом фітоценотичного середовища.


синИцеві

Синицеві - родина птахів ряду горобцеподібних. Довжина тіла 10-20 см, маса 7-25 г; крила короткі, кігті гострі й загнуті; оперення сірого, строкатого з домішками голубого, чорного й жовтого кольорів. Гнізда влаштовують в дуплах дерев, щілинах будівель та ін.

Живляться комахами та їхніми личинками. Восени мандрують зграями з ін. птахами (королики, повзики, дятли). В Україні 8 видів з двох родів - синиця і ремез; більшість видів (7) належать до першого - гаїчка болотяна, синиця велика, синиця голуба (лазурівка), синиця чубата й ін.


Синзоохорія - поширення плодів та насіння рослин тваринами саме коли вони (тварини) переносять плоди й насіння, готуючи запас на зиму. Особливим випадком синзоохорії вважається мірмекохорія (поширення плодів, насіння, спор мурашками) та - лише частково - орнітохорія, тобто рознесення плодів і насіння птахами.


синУзія

Синузія - 1) сукупність популяцій рослин і тварин, пов"язаних між собою загальними вимогами до середовища існування; 2) екологічно й просторово відособлені частини фітоценозу, які складаються з рослин однієї або кількох близьких життєвих форм.


біокОсна

Система біокосна - природна система, яка створена динамічними взаєминами організмів та навколишнього середовища.


Система природна - система, яка складається з природних структур і утворень, які на вищих рівнях організації згруповуються в екологічні, функціональні компоненти. Напр., природні системи вищих рівнів організації - синузія, популяція, консорція, біоценоз, біом, біосфера.


Система природних охоронних територій - комбінація природних охоронних територій, що забезпечує підтримання екологічної рівноваги у межах відносно великого регіону.


Система стандартів у галузі охорони природи - комплекс взаємопов"язаних стандартів, спрямованих на збереження, відновлення та раціональне використання природних ресурсів.


Сільськогосподарська екологія - розділ екології, що досліджує АУТЕКОЛОГІЮ сільськогосподарських рослин і тварин, а також культурекосистеми.


Складні фітоценози - ті, що складаються з кількох ярусів та багатьох видів рослин.


склерофІти

Склерофіти - рослини, які мають жорсткі листки, вкриті товстою кутикулою. У склерофітів дуже розвинуті механічні тканини. Зазвичай склерофітам властиві значна (висока) посухостійкість, отже втрата води понад 25 % не завдає їм великої шкоди.


слАники

Сланики, сланкі рослини - низькорослі форми дерев, інколи кущів, які виникають внаслідок несприятливих умов середовища. характерне утворення гілок, притиснутих і прикріплених придатковими коренями до грунту. Поширені біля верхньої межі лісу в горах, тундрі, на морському березі. У деяких рослин характерні утворення на певному еволюційному етапі закріпилися генетично.


Смог - видиме очима (візуально) сильне забруднення повітря, сполучення часток і краплин туману, газу й диму. Вкрай загрозливий ступінь забруднення атмосфери, що спостерігається переважно у великих містах (напр., лондонський смог).


Смуга відчуження - територія обабіч залізничних колій (по 50 м) і автошляхів (по 25 м), що вилучена з іншого землекористування та офіційно використовується лише за транспортним призначенням. На цих смугах створюється специфічне природно-антропогенне середовище у зв"язку з будівництвом доріг та їх експлуатацією - зокрема, спостерігаються проникнення занесених видів рослин (переважно терофітів), забруднення вихлопними газами, підвищення рівня важких металів у грунті й рослинних частках, відносно значне порушення грунтового й рослинного покриву. Формування угруповань, їх склад, структура й динаміка мають у цих умовах свої особливості.


Смуга захисна - лісові й нелісові площі, виділені для захисту доріг від снігових, пилових і піщаних заносів, та з метою впровадження певних естетичних і санітарно-гігієнічних функцій. Відрізняються екологічними умовами й особливостями популяцій та угруповань, що тут формуються.


Смуга лісова полезахисна - штучні лісові насадження у формі смуг, призначені для захисту грунту від вітрової ерозії, для поліпшення водного режиму, захисту культурних рослин від шкідливого впливу суховіїв, збереження агроценозів тощо.


созологІчна

Созологічна екологія - галузь загальної екології, що розробляє наукові основи охорони екосистем, біоценозів, окремих популяцій рослин і тварин.


созолОгія

Созологія - наука про охорону природи, яка є комплексною дисципліною, що розробляє загальні принципи й методи збереження та відновлення природних ресурсів. Як головні розділи включає охорону вод, земель, атмосфери, тваринного і рослинного світу й природних комплексів.


созотЕхніка

Созотехніка - практика охорони природи й формування середовища існування людини з урахуванням законів природи й суспільного розвитку.


Солевитривалі рослини - пристосовані до життя на засолених грунтах.

Див. Галофіти.


Солевитривалість рослин - їх здатність рости в умовах засоленості водного чи грунтового середовища. Визначається головним чином фізіологічними пристосуваннями, що виникли у процесі еволюційного розвитку. Напр., більшість рослин потерпає на засолених грунтах від нестачі води (так звана фізіологічна сухість), живильних солей (сольове голодування) й від надлишку баластних солей, що можуть проникати у клітини, негативно впливаючи на життєдіяльність рослин.


Солестійкість - здатність рослин і тварин існувати (й розмножуватись) в умовах засоленості середовища. Див. Галофільність.


солонЕць

Солонець - грунт із досить значним вмістом солей натрію - понад 20 % ємності поглинання - та наявністю на невеликій глибині від поверхні легкорозчинних солей. Розглядається зазвичай як тип або група типів грунтів.


Солоність води - градація вмісту розчинних солей у природних водах: до 0,5-1 г/л (прісна вода), від 1 до 3-х г/л (солонувата), від трьох до 10-и (слабо солона вода), від 10 до 50 (солона й дуже солона вода), і понад 50 г/л (розсіл або ропа).


солонцЕві

Солонцеві рослини - рослини, які переважно ростуть на солонцях і солонцюватих грунтах. Витримують значне висушування й ущільнення кореневмісного шару і періодичне підвищення вмісту водорозчинних солей у грунті. їм властиві ознаки солевитривалих рослин і ксерофітів. Знайти їх можна зазвичай у пустелях і напівпустелях, степах. Рослини ці можуть служити справжніми індикаторами для виявлення солонців і солонцюватих грунтів - напр., деякі види солянок і камфоросма. Див. Галофіти.


солончакИ

Солончаки - група типів грунтів, на поверхні яких утворюються вицвіти й шкірки солей або дуже засолені пухкі шари до 1 см завтовшки. Формуються у різних зонах, але найбільш поширені у сухих степах, пустелях і напівпустелях.


солончакОві

Солончакові рослини - солестійкі рослини, які можна знайти на солончаках і солончакових грунтах. Мають різноманітні пристосування, що забезпечують їм можливість витримувати значний вміст солей у грунті (субстраті). Поширені на всіх материках (звісно, крім Антарктиди) у степах і саванах, пустелях і напівпустелях, на узбережжях морів. Чимало солончакових рослин належить до родин лободових і франкенієвих.


“Сон” рослин - періодична зміна положення органів рослин протягом доби, зумовлена зміною дня і ночі; спричинюється змінами освітлення й температури. Під впливом цих змін квітка, напр., закривається й розкривається, листки складаються і опускаються у певні часи. “Сон” рослин має велике пристосувальне значення.


Соціосфера - див. Антропосфера.


спадкОвість

Спадковість - здатність організмів передавати потомству свої ознаки й властивості, а також тип обміну речовин; невід"ємна властивість живого організму потребувати певних умов для свого життя й певним чином реагувати на більш-менш значні зміни умов середовища. Забезпечує функціонування наступних поколінь, створює безперервність органічного світу й само відтворення у процесі зміни поколінь.


Спектри - графічне зображення змін фенологічних фаз рослин (фенологічний спектр), складу життєвих форм (біологічний спектр), складу екоморф (екологічний спектр) та ін.


Спеціалізація організмів - вузькі морфо фізіологічні пристосування, АДАПТАЦІЯ окремих видів рослин і тварин до відносно (порівняно) постійних специфічних умов навколишнього середовища - напр., біологічна відповідність гриба-паразита і рослини-живителя, спеціалізація кишкових паразитів. С. виникла у процесі еволюційного розвитку різних організмів.


спецієцИзм

Спецієцизм - термін запропонований екофілософом Пітером Сингером (“Визволення тварин”, 1977). С. - своєрідна видова дискримінація (має аналогію з расизмом та сексизмом), коли один біологічний вид (найчастіше мається на увазі Homo sapiens, тобто людина) порушує права інших видів.


Споживачі - ГЕТЕРОТРОФНІ організми, які живляться органічною речовиною, трансформуючи її у різноманітні інші форми. Це всі тварини, частина мікроорганізмів, паразитичні й виключно комахоїдні рослини.


Спокій у рослин - стан майже повного припинення життєдіяльності рослинних організмів, який дозволяє рослинам витримувати несприятливі умови (напр., посухи або зимовий холод). Характеризується у першу чергу різким зниженням інтенсивності обміну речовин і глибокими змінами вмісту клітин - зокрема втратою значної частини вологи, нагромадженням речовин, які гальмують ріст. Розрізняють вимушений спокій, зумовлений несприятливими умовами зовнішнього середовища (низькою температурою, посухою, нестачею поживних речовин), і органічний - або глибокий - спокій, спричинений внутрішньою ритмікою розвитку організму.


Сполученість видів у фітоценозах - тісний екологічний та біологічний зв"язок між різними видами. Завдяки сполученості й взаємодії видів один із одним та з біоценотичним середовищем формуються стійкі, стабільні біоценози.


Спонтанні процеси - 1) природні процеси, що виникають без втручання людини; 2) відносно довільні процеси у природних системах, спричинені внутрішніми, а не зовнішніми причинами; базуються на саморозвитку.


Спосіб життя - уся різноманітність взаємин особин будь-якого біологічного виду з умовами існування та особинами свого й інших видів, яка визначається наявністю специфічних для виду пристосувань, що виникли у процесі його ЕВОЛЮЦІЇ.


Стабільність біосфери - здатність біосфери протистояти зовнішнім космічним і внутрішнім впливам, включаючи будь-які антропогенні впливи, наслідки дій людини.


Стабільність екологічна - здатність екосистеми протистояти абіотичним та біотичним факторам навколишнього середовища, а також антропогенному впливу.


Стабільність екосистеми - здатність екосистеми зберігати свою структуру й функціональні особливості під час (або внаслідок) дії зовнішніх факторів.


стАлі

Сталі угруповання - (наголос - угрупОвання) - угруповання, які зберігають видовий склад, структуру й функціональні особливості завдяки саморегуляції або відносно постійному впливу регулюючого фактора. Їм на противагу, несталі угруповання (напр., із великою кількістю терофітів, що є фактором нестабільності будь-якої флори) мають зокрема досить мінливий видовий склад і структуру.


стАція

Стація - 1) місце існування ПОПУЛЯЦІЇ; 2) місця існування особини або сім"ї, біологічного виду (маються на увазі тварини), яке може збігатися із середовищем біоценозу, фітоценозу, ПАРЦЕЛИ, едасфери та її частин;

3) частина біотопу з певними - вузькими - умовами життя; напр., вологі, або сухі заплавні луки.


стенадаптИвні

Стенадаптивні форми - ті, що пристосовані до існування лише у певних умовах і можуть витримувати лише зовсім незначні коливання тих чи інших факторів.


стенобАтні

Стенобатні організми - водяні рослини й тварини, існування яких можливе лише на певній глибині, при певному водяному тискові. С.о., зазвичай - мешканці прибережної, припливно-відпливної смуги морів, океанів, приповерхневої зони різноманітних водойм, найбільших океанських глибин.


стенобіОнтні

Стенобіонтні організми, стенобіонти - організми, які можуть жити лише у певних умовах середовища, при дуже незначному коливанні його факторів - температури, вологості, солоності, кислотності зокрема. Напр.. форель може існувати лише у чистих водоймах із дуже швидкою течією та холодною, багатою на кисень водою.

С.о. - хороші природні індикатори.


стеногАли

Стеногали - організми, які витримують лише незначні зміни солоності середовища.


стеногалІнні

Стеногалінні тварини - водяні тварини, які не витримують значних коливань солоності води. Відхилення солоності від оптимуму спричинює у цих тварин пригнічення дихання, у плані статистики - різке зменшення чисельності тварин, що пов"язане із збільшенням смертності. Прикладом С.т. є головоногі молюски.


стеногіпробіОнтні

Стеногіпробіонтні види - біологічні види, що живуть в умовах дуже незначних змін вологості середовища існування.


стенотЕрми

Стенотерми - організми, які не витримують коливань температури середовища.


стенотЕрмні

Стенотермні рослини - ті, що ростуть в умовах із дуже незначними коливаннями температур.


Стенотермні тварини - існування яких можливе лише при мало мінливій або взагалі постійній температурі навколишнього середовища.


Стенотермність - здатність організмів існувати лише при мало мінливій або взагалі постійній температурі середовища; найбільш виражена у водяних та грунтових організмів, також у мешканців печер.


стенотОпний

Стенотопний ареал - невеликий за своєю площею.


Стенотопні організми, стенотопи - рослини і тварини з низькою екологічною валентністю, які живуть в однотипних, дуже специфічних умовах; напр., з рослин - росичка, журавлина, деякі види крейдяних місцезростань; з тварин - ховрах та ін.


стенотрОфні

Стенотрофні організми - організми із вузько специфічними вимогами до живлення.


стенофАги

Стенофаги - тварини, які живляться невеликою кількістю видів корму або навіть одним.


стенофАгія

Стенофагія - вузькоспеціалізоване живлення тварин. Розрізняють олігофагію - живлення небагатьма видами корму і монофагію - живлення лише одним видом корму.


стенофОти

Стенофоти - організми, які здатні жити лише у певних, вузько обмежених умовах освітлення.


стенохОрні

Стенохорні види - види з обмеженим ареалом.


степАнти

Степанти - степові види рослин.


Степові екосистеми - екосистеми АРИДНОГО континентального клімату з домінуванням КСЕРОФІЛЬНИХ вузьколистих злаків. Субдомінанти в С.е. - види різнотрав"я, в найбільш континентальних областях і низькі ксерофільні чагарники. Консорції домінантів не відрізняються багатством КОНСОРТІВ.


Стимулятори росту рослин - деякі хімічні речовини, які в певних умовах здатні прискорювати ростові процеси у рослин. Це можуть бути синтетичні й природні речовини, що виробляються рослинами. С.р.р. застосовують у сільському господарстві для стимулювання утворення коріння на живцях з метою отримання внаслідок цього великих плодів, зменшення опадання плодів та ін.


Стійкість екологічна - властива системі внутрішня здатність протистояти змінам, зберігати свою структуру й функціональні особливості під час дії (або внаслідок дії) зовнішніх факторів.


Стійкість організмів - здатність живих організмів протистояти екстремальним і стресовим впливам умов зовнішнього середовища. основними засобами подолання цих впливів є мобілізація внутрішніх резервів (гормональної, ферментативної, нервової регуляції) та відповідної поведінки, зокрема перехід у стадію спокою, або АНАБІОЗУ.


Стійкість рослин - здатність рослин витримувати вплив тих чи інших несприятливих умов зовнішнього середовища. Розрізняють морозостійкість, зимостійкість, жаростійкість, посухостійкість, солестійкість, стійкість проти хвороб та ін.


Стійкість фітоценозів - 1) стабільність структури фітоценозів, їхньої замкнутості й відновлюваності особин, балансу енергії, кругообігу речовин; 2) здатність фітоценозів зберігати свою структуру й функціональні особливості під дією зовнішніх факторів.


Стік - стікання, переміщення вільної води по земній поверхні або у грунтовій товщі. Виділяють основні типи С.: поверхневий, внутрішньогрунтовий, дренажний, підземний.


стіпаксерофІти

Стіпаксерофіти - екологічна група рослин, які відрізняються прискореним фізіологічним реагуванням на зміну зовнішніх умов, особливо зволоження. Вони досить швидко й найбільш повно використовують вологу короткочасних злив, а також порівняно добре витримують перегрівання, проте досить чутливі до зневоднення - можуть витримувати лише короткочасну нестачу вологи у грунті. До С. належать ковили (лат. Stipa) й інші види вузьколистих степових злаків.


Стратегія рослин - спосіб виживання й підтримання стабільності популяцій в рослинних угрупованнях та екосистемах. Див. Віоленти, Патієнти, Експлеренти.


стратисфЕра

Стратисфера - шар літосфери, де можливе існування деяких форм життя, над метаморфічною оболонкою. Складається осадовими або колишніми осадовими породами.


стратобіОнти

Стратобіонти - тварини, які мешкають у лісовій підстилці.


стратосфЕра

Стратосфера - шар атмосфери, починаючи з 8-10 км над полюсами (з 16-18 км на екваторі) до 40 км від земної поверхні, який характеризується майже постійною температурою й розташуванням на висоті 20-25 км шару з максимальною концентрацією озону.


Стрес - 1) неспецифічна реакція організму, спрямована на переборення шкідливої дії надзвичайних подразників; 2) надзвичайно сильна дія будь-якого фактору на живий організм, що призводить до його різкої реакції та навіть до збільшення смертності у популяціях.


Структура біоценозів - основні елементи будови біоценозів: видовий склад. Зокрема ценотипи й популяції; розміщення особин, зокрема парцели; шари, мікроценози, яруси, біогоризонти; загальний розподіл біомаси; характерні риси біоценотичного середовища. зумовлює особливості біоценотичних і трансабіотичних взаємин організмів і весь біоценоз (ред. - або: …у цілому).


Структура екосистеми - природне функціонально-морфологічне розчленування екосистеми на блоки й підсистеми. До числа структурних елементів зокрема входять ПОПУЛЯЦІЇ, КОНСОРЦІЇ, СИНУЗІЇ, та яруси рослинності, тобто окремі структури біоценозу й біогеоценозу.


субдомінАнти

Субдомінанти - види рослин, які переважають у другорядних, не головних ярусах рослинного угруповання; напр., осока та лісовий горіх у дібровах.


субліторАль

Сублітораль - мілководна прибережна зона, для морів й океанів від нульового рівня води до нижньої межі поширення донних фотосинтезуючих рослин.


Субординація екологічна - форма ієрархії природних систем, де в якості супідрядних за висотою організації системних одиниць виступають структури з участю живих організмів; напр., підсистеми щодо БІОЦЕНОЗУ: ПОПУЛЯЦІЇ, КОНСОРЦІЇ, СИНУЗІЇ.


Субстрат - опорний екологічний компонент, а в численних випадках й одночасно поживне середовище для рослин і мікроорганізмів; напр., каміння, дерево, грунт, до яких прикріпленні й на яких розвиваються рослинні організми - лишайники, орхідеї, мохи зокрема.


сукулЕнти

Сукуленти - рослини з м"ясистим соковитим стеблом або/та листками, у паренхімі яких нагромаджується значна кількість води, завдяки чому вони добре витримують посуху. Поширені здебільшого у пустелях Центральної та Південної Америки, Африки. У флорі України є лише кілька видів з родини товстолистих - очитки, молодило. Багато сукулентів мають декоративні якості - опунції, кактуси, агави й алое.


сукцЕсії

Сукцесії - 1) послідовні зміни рослинних угруповань у часі, що виникають на ділянках, позбавлених рослинності (сукцесії первинні) у зв"язку з антропогенним тиском або за природних причин, або на ділянках, де рослинний покрив знищений неповністю (сукцесії вторинні).

2) спрямовані зміни в біогеоценозі, якщо у середовищі не відбувається різких змін, спричинених зовнішніми факторами; відбивають внутрішній процес розвитку структури біогеоценозу та підвищують його збалансованість і організованість при певному стані середовища.


Сукцесія антропогенна - сукцесія, викликана господарською діяльністю людини, її прямим або непрямим впливом на екосистему (напр., загазованість атмосфери, вирубка лісів, засмічення води зокрема).


Сукцесія ендоекогенетична - сукцесія, зумовлена впливом саме рослинного угруповання, яке поступово змінює навколишнє середовище, формуючи фітоклімат, фіто середовище, зокрема за участю кореневих виділень та ін.


супраліторАль

Супралітораль - прибережна морська смуга, яка заливається водою лише під час найбільших приливів.


Сумісність екологічна - здатність двох або кількох популяцій різних біологічних видів співіснувати у межах дуже близьких екологічних ніш.


Сухість фізична - нестача води для рослин через недостатню кількість опадів, стоку, надмірне випаровування, через сухість повітря й високі температури, вітер.


Сухість фізіологічна - див. Фізіологічна посуха.


Сфера земна - див. Геосфери.


сциофІти

Сциофіти - тіньолюбні рослини, які віддають перевагу тінистим місцям і не витримують прямого сонячного світла.



Т


таксОн

Таксон - група окремих біологічних об“єктів, що пов”язані тим чи іншим ступенем спільності властивостей і ознак, завдяки чому є підстави для присвоєння їм певної таксономічної категорії. Виділення таксону може опиратися на різні властивості й ознаки об"єктів - спільність походження, будови, складу, форми, структури зокрема; але при цьому кожний набір ознак і властивостей має бути достатнім для подібного виділення.

Таксон завжди характеризує конкретну, певну сукупність.


Таксономічні одиниці - будь-які класифікаційні одиниці у систематиці, починаючи з нижчих підрозділів будь-якої системи. Напр., у систематиці рослинних і тваринних організмів основними Т.о. є форма, вид, рід (порядок), клас, тип (відділ); біоценозів - асоціації, формації, групи формацій та ін.


тафономІя

Тафономія - (від грецького “тафос” - захоронення) - галузь палеонтології, що вивчає умови захоронення викопних решток тварин і рослин та закономірності утворення місцезнаходжень цих решток. Місце захоронення організму не завжди збігається з біотопом його біоценозу. Тому ориктоценоз (тобто скам“янілі рештки представників флори і фауни) нерідко якісно й кількісно відрізняється від біоценозу, що існував у районі захоронення. Комплексне вивчення місцезнаходжень решток рослин і тварин, слідів їхньої життєдіяльності, умов скам”яніння допомагають створенню уявлень про світ минулих геологічних епох, а також про умови існування організмів. Термін “тафономія” запровадив у 1940 році видатний вчений, письменник-фантаст, І.А.Єфремов, засновник цієї галузі палеонтологічної науки.


Тваринний світ - 1) тваринне населення усієї земної кулі; 2) сукупність тварин одного або кількох (багатьох) біологічних видів у межах певної території або/та акваторії; характеризується чисельністю й видовим складом.

Зокрема, розрізняють тваринний світ виду і його популяцій, функціонально-біоценотичних груп (хижаків, паразитів, сапрофагів та ін.) і тваринний світ у цілому.


телеметрІя

Телеметрія - дистанційне одержання інформації про екосистеми, їхній стан та інші особливості за допомогою спеціальної телеметричної апаратури, встановленої на літаках, супутниках, космічних кораблях і космічних станціях.


телергОни

Телергони - активнодіючі різноманітні за складом речовини, що виділяються тваринами й діють на організми того ж біологічного виду (гомотелергони або феромони) або/та інших (гетеротелергони).


телуробіосфЕра

Телуробіосфера - частина ЛІТОСФЕРИ нижче поширення підземної тропосфери, у межах якої можуть існувати лише організми-анаероби.


Тепловий режим біогеоценозів - характер змін кількості довгохвильової сонячної радіації, що надходить у БІОГЕОЦЕНОЗИ, добова (протягом доби) закономірна зміна температури й теплообміну та подібні зміни протягом вегетаційного періоду, року або кількох років.


Тепловіддача - виділення тепла у навколишнє середовище організмами переважно у процесі їхньої життєдіяльності (та після смерті).


Теплокровні тварини, гомойотерми - тварини з порівняно сталою температурою тіла, що майже не залежить від температури навколишнього середовища (ссавці й птахи). Незначні коливання температури пов"язані лише із змінами активності.


терабіосфЕра

Терабіосфера - частина БІОСФЕРИ у межах суші. Складається з ФІТОСФЕРИ поверхні планети й ЛІТОСФЕРИ з її підрозділами.


тератогенЕз

Тератогенез - виникнення аномалій, виродливостей і пороків розвитку в організмів, що виражається у зміні кількості, розмірів і взаємного розташування, внутрішньої та зовнішньої будови органів. Спричинюється різними факторами, що порушують нормальний розвиток організмів, “запрограмований” на генетичному рівні.


тератологІчні

Тератологічні зміни - спадкові й не спадкові аномалії, виродливості, пороки розвитку в органічному світі (головним чином серед рослин і тварин), що виражаються у появі не типових для певного біологічного виду ознак, у зміні кількості, розмірів, будови й взаємного розміщення органів, у недорозвинутості або/та неправильній формі окремих органів тощо. Можуть виникати як порушення на різних стадіях розвитку організму, спричинюватись впливом різноманітних факторів, зокрема геофізичних та хімічних, іонізуючого випромінювання. Напр., у рослин - махровість і гетерогенність кольору квіток, проростання квіток і суцвіть, гігантизм та карликовість, помноження пагонів і видозміни листків.


таратолОгія

Тератологія - наука про виродливості й аномалії серед рослинних і тваринних організмів.


територіАльність

Територіальність - 1) властивість більшості тварин триматися певної території чи акваторії протягом життя й охороняти цей простір від проникнення інших особин того самого виду (інколи й інших видів, що займають близьку екологічну нішу);

2) механізм самороз"єднування у просторі особин і груп організмів; який сприяє більш-менш рівномірному розповсюдженню біологічних видів.


Територія особини - індивідуальна ділянка існування особини або сім"ї тварин, які цю ділянку, як правило, активно захищають.


Територія рекреаційна - ділянка суші (чи поверхні води), що відведена для відпочинку людей, відновлення їхнього здоров"я і працездатності.


Територія урбанізована - територія, зайнята населеним пунктом міського типу і пов"язаними з ним виробничими, транспортними, інженерними спорудами.


термінАльна

Термінальна рослинність - рослинність джерел із підвищеною температурою води й берегів. До її складу входять водорості, гриби, актиноміцети, численні папороті й інші нижчі рослини, деякі вищі (квіткові) рослини.


Терміти - ряд гуртосімейних комах. Довжина тіла від 2,5 до 140 мм; розвиток з неповним перетворенням; різко виявлений поліморфізм. Крила мають лише здатні до розмноження самки та самці, які скидають крила після парування. Живуть родинами-колоніями у землі або деревині, деякі види влаштовують міцні надземні споруди - термітники. Всеїдні, хоча переважно живляться деревиною, засвоюючи її завдяки життєдіяльності симбіонтів - кишкових джгутикових.

У світі близько 2600 видів (з п"яти родин), переважно у тропічних країнах. В Україні - лише один вид, терміт європейський.

Терміти здатні пошкодити не лише дерев"яні споруди й стовпи, але й виноградну лозу.


термогЕнні

Термогенні організми - які виділяють у процесі своєї життєдіяльності велику кількість тепла й підвищують при цьому температуру навколишнього середовища до + 70 (80) градусів за шкалою Цельсія. Термогенними є деякі види бактерій, що спричиняють нагрівання гною, торфу, вологого сіна.


Термосфера - дуже розріджений шар атмосфери (над МЕЗОСФЕРОЙ) у межах від 80-90 до приблизно 800 км над поверхнею нашої планети, що характеризується швидким підвищенням температури до висот 200-300 км й збереженням такої температури (близько + 1500 градусів) у вищих шарах.


термотАксис

Термотаксис - рух неприкріплених рослинних і тваринних органів, який спричинюється нерівномірним розподілом температури у зовнішньому середовищі, однобічним тепловим подразненням.


термотропІзм

Термотропізм - вигинання окремих органів і частин рослин під час росту у відповідь на теплове подразнення.


термофІльні

Термофільні організми - ті, що живуть і розвиваються в умовах високої температури (понад +45 градусів) у гарячих джерелах, шарах грунту, що дуже нагріваються (напр., у деяких пустелях і напівпустелях) - деякі синьозелені водорості, бактерії та ін.


термофІльність

Термофільність - ставлення організмів до тепла. Розрізняють гомойотермні організми, які мають регуляцію внутрішнього теплообміну й більш значний теплообмін із зовнішнім середовищем (напр., ссавці й птахи), і пойкілотермні - з температурою тіла, що залежить у першу чергу від навколишнього середовища й меншою мірою від внутрішнього теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини).


термофІти

Термофіти - теплолюбні рослини, які не витримують зниження позитивних температур і нормально розвиваються лише в умовах середньої температури близько 26 градусів (за шкалою Цельсія) з незначними коливаннями, добовими й річними. Тропічні термофіти (напр., ананас, какао) не витримують навіть короткочасного зниження температури до 5 градусів, а субтропічні Т. (рис, бавовник) - до 1 градуса.


термофОби

Термофоби - організми, які не витримують високих температур і здатні нормально розвиватись лише за умов порівняно низьких температур. Для більшості термофобів верхня межа становить 10 градусів за шкалою Цельсія. До них належать різні бактерії, водорості, гриби, мохи, квіткові рослини, безхребетні й хребетні тварини (напр., аксолотль - личинка хвостатого земноводного амбістоми). Живуть у глибинах океанів та морів, у арктичних районах, в умовах високогір"я, де температура ніколи не буває високою.


терофІти

Терофіти - однорічні рослини, які переживають несприятливу пору року в формі (у вигляді) насіння - напр., коноплі, грицики та ін.

Одна з життєвих форм рослин.

Підвищення кількості терофітів-бур"янів у регіональних флорах свідчить про нестабільність певної (конкретної) флори.


техногенЕз

Техногенез - процес зміни природних комплексів під впливом виробничої діяльності людини. Полягає у перетворенні БІОСФЕРИ, що викликається сукупністю геохімічних процесів, пов"язаних із технічною і технологічною діяльністю людини, вилученням з навколишнього середовища, концентрацією та перегрупуванням цілого ряду хімічних елементів, мінеральних і органічних сполук.


Техногенна екосистема - функціональна система живих організмів і середовища, яка виникла (або значно змінена) під впливом техногенних факторів - напр., екосистеми, значно змінені під впливом гірничорудних розробок та промислових забруднень.


Техногенний рельєф - рельєф, створений унаслідок виробничої діяльності людини. Т. р. утворюється під час житлового й промислового будівництва, добування корисних копалин, спорудження каналів, трубопроводів, доріг, штучних водойм різного призначення.


Техногенні зміни - зміни біоценозів певною мірою пов“язані з розвитком промисловості, зокрема з утворенням незвичайних грунтових поверхонь, первинних екотопів (кар”єрів, териконів, різноманітних насипів, відвалів порожніх порід), з відходами виробництва, забрудненням води, грунту, повітря. Техногенні зміни мають характер первинних і сингенетичних сукцесій та дигресивно-демутаційних змін.


Техносфера - 1) сучасний етап еволюції біосфери, на якому в її зміні велику роль відіграє техніка; 2) частина біосфери, охоплена впливом технічних засобів та споруд, яку становлять витвори людства: міста, заводи, залізниці, штучні водойми, різноманітна техніка та ін.


тигмотропІзм

Тигмотропізм - здатність органів рослини вигинатися від дотику до них; напр., обвивання стебла рослин або вусиків навколо різних предметів (у тому числі навколо інших рослин).


Тип біогеоценозу - сукупність окремих біогеоценозів, однорідних за компонентами середовища та їх динамікою.


Тип біоценозу - сукупність біоценозів, однорідних за біотичною частиною та її динамікою.


Тип рослинності - найвища класифікаційна одиниця рослинності, сукупність схожих за будовою і зовнішнім виглядом рослинних формацій з переважанням (перевагою) однієї й тієї ж самої життєвої форми; напр., лісовий тип рослинності.


Тиск життя - співвідношення між біотичним потенціалом, або потенціалом розмноження, і середовищем, яке перешкоджає реалізації потенціальних можливостей розмноження у геометричній прогресії.


тіньовитривАлі

Тіньовитривалі рослини - рослини, які витримують значне затінення, але можуть рости й при повному денному освітленні. Тіньовитривалість рослин знижується у більш високих широтах, у горах, у сухішому кліматі чи на бідних на поживні речовини грунтах.


токсИни

Токсини - отруйні речовини білкової природи, їх виділяють деякі тварини (павуки, отруйні змії, скорпіони, комахи), утворюють хвороботворні мікроорганізми, які спричиняють токсикоінфекційні захворювання людини й тварин. Тварини, що виділяють токсини, використовують їх для захисту й добування їжі. Токсини інколи викликають пригнічення фізіологічних функцій, навіть загибель тварин і рослин.


токсОбність

Токсобність - 1) ступінь забруднення водойм токсичними речовинами; 2) сукупність фізіолого-біохімічних властивостей, що дозволяють організмам існувати (витримувати життя) у водоймах, забруднених стічними водами.


толерАнтний

Толерантний паразитизм - паразитизм гриба на вищій рослині, яка частково перетравлює свого паразита.


Толерантні види - біологічні види, стало пристосовані до умов даного (певного) екотопу, біотопу. Лише толерантні види здатні утворювати стабільні ценоекосистеми.


Толерантність - 1) адаптованість біологічних видів до певних умов середовища; 2) стійкість живих організмів проти дії факторів середовища - підвищеної концентрації солей (галотолерантність), високої температури (термотолерантність) та ін.


Трансабіотичні взаємини - різні форми прямих впливів організмів на середовище й середовища на організми. На їх основі формується біоценотичне середовище й виникають особливі форми асоційованості організмів.


трансабіотИчні

Трансабіотичні коакції - взаємодії в біоценозах, що виникають без контакту між організмами, коли під впливом одного організму поліпшуються чи погіршуються життєві умови другого, а це у свою чергу змінює умови існування третього організму.


транспірАція

Транспірація - фізіологічний процес випаровування води живими рослинами. Основні органи транспірації зазвичай - листки, у деяких рослин - видозмінені стебла (кладодії). Вода з рослин випаровується крізь продихи (продихова Т.), меншою мірою - крізь кутикулу (кутикулярна Т.). Завдяки транспірації у клітинах листків виникає сисна сила, що забезпечує рух води з розчиненими у ній корисними речовинами від коренів до листків (“верхній двигун” руху води в рослинах). Сисна сила транспірації у трав"янистих рослин досягає 2-3 атм, у дерев - близько 20 атм, що значно перевищує кореневий тиск. Т. захищає листки від перегрівання, що має важливе значення для життєдіяльності рослин, зокрема для фотосинтезу.


Трансформація рослинності антропогенна - зміна рослинних угруповань внаслідок впливу АНТРОПОГЕННИХ факторів.


триптофІт

Триптофіт - патогенний гриб, який уражує живителя, не вбиваючи, а лише змінюючи або ослабляючи його.


триптофітИзм

Триптофітизм - особливі взаємини між ТРИПТОФІТОМ і його живителем.


трихогідрофІти

Трихогідрофіти - рослини, коренева система яких засвоює капілярну вологу, що підіймається від підґрунтових вод.


трихофІти

Трихофіти - рослини, які існують за рахунок капілярної вологи грунту.


троглобіОнти

Троглобіонти - організми, які здатні жити лише у печерах.


троглоксЕни

Троглоксени - організми печер, які поширені і в інших місцях.


троглофІли

Троглофіли - організми, які віддають перевагу існуванню в печерах.


тропІзми

Тропізми - ростові рухи у рослин, спричинені однобічним впливом факторів зовнішнього середовища. проявляються у згинах відповідних частин рослин, спрямованих у бік подразника (позитивний тропізм) і у протилежний бік (негативний тропізм). Залежно від причин, що викликали згин, розрізняють геотропізми, геліотропізми, фототропізми та ін.


Тропосфера - нижній шар атмосфери. Над полюсами піднімається до 8-10 км, над помірними широтами до 10-12 км. Над екватором до 16-18 км. У тропосфері поширені повітряні течії, пов"язані з загальною циркуляцією повітряних мас, відбувається конденсація водяної пари й утворення хмар та інші метеорологічні процеси. У тропосфері зосереджено все наземне життя планети.


тропофІти

Тропофіти - рослини, які пристосувалися до існування в областях з регулярним чергуванням вологої пори року з посушливою шляхом регулювання водного балансу - напр., у посушливий період одні тропофіти втрачають вологу (деякі лишайники), інші скидають листя або кінці гілок (листяні дерева). До тропофітів також відносять рослини з добовою ритмікою орієнтації листків щодо сонячного світла - напр., латук компасний.


трофІчна

Трофічна структура - структура організації екосистеми, яка базується на трофічних зв"язках популяцій та складається з циклів живлення. Вона визначає функціонування екосистеми.


Трофічні зв“язки - зв”язки живлення організмів у біоценозі. Розрізняють трофічні зв"язки прямі (коли організми одних біологічних видів самі є їжею або постачають їжу іншим видам) й опосередковані - в останньому випадку Т.з. виникають, коли особини двох видів конкурують між собою за їжу або один з них створює доступні (чи недоступні) умови для живлення іншого.


Трофічні рівні - положення організмів у ланцюгу живлення, що визначаються кількістю етапів передачі енергії, характеризуються певною формою організації й утилізації енергії.


трОфність

Трофність - абсолютне й відносне багатство екотопів на поживні речовини, яке визначається характером грунтів, гірських порід і відкладів, вмістом розчинних солей, доступних рослинам.


трофомОрфи

Трофоморфи - ЕКОМОРФИ, пристосовані до певних ТРОФОТОПІВ.


трофотАксис

Трофотаксис - активне переміщення організмів у напрямку до джерела живлення.


трофотОпи

Трофотопи - місцезростання, екотопи, які характеризуються у своїх межах певним багатством (трофністю) субстрату, однаковою родючістю.


трофотропІзм

Трофотропізм - вигини частин (що ростуть) рослин, зумовлені нерівномірним розподілом поживних речовин у зовнішньому середовищі.


Туман токсичний - сполучення газоподібних забруднювачів, пилуватих часток і крапель туману.



У


убіквІсти

Убіквісти - біологічні види, здатні пристосовуватись до різноманітних умов навколишнього середовища, завдяки чому вони досить поширені у ряді природних зон, їх (тобто У.) можна знайти у різних екосистемах.


угрупОвання

Угруповання - сукупність видів, об"єднаних певними взаєминами між собою, певною територією проживання і впливом комплексу умов існування. Інколи розглядають окремо рослинне угруповання (фітоценоз) і угруповання тварин (зооценоз).


Умови існування - сума факторів середовища, потрібна біологічному виду чи окремому угрупованню для нормального розвитку.


Умови місцезростання - комплекс факторів середовища, які зумовлюють зростання рослин та їхніх угруповань.


Умови природні - сукупність живих організмів, тіл і явищ природи, що існують незалежно від діяльності людини й впливають на інші живі організми, тіла, явища у даній (певній) системі.


Умови природно-антропогенні - сукупність природних умов, прямих і непрямих впливів діяльності людини.


Умови середовища - сукупність усіх факторів навколишнього середовища, які впливають на окремі особини, популяції та угруповання.


Умови середовища абіотичні - нежива природа, яка оточує організм або інший об"єкт і впливає на нього тою чи іншою мірою.


Умови середовища біотичні - жива природа, що оточує організм чи інший об"єкт і впливає у певній мірі на нього.


Умовні аероби - див. Факультативні аероби.


Умовні анаероби - див. Факультативні анаероби.


коріннІ

Умовно корінні угруповання - рослинні угруповання, які у минулому були змінені впливом людини, але відновили свої найбільш істотні властивості - флористичний склад і структуру, фітоценотичне середовище.


Уніфікація рослинності антропогенна - процес поступового стирання, згладжування ботаніко-географічних і типологічних відмінностей між фітоценозами різних регіонів унаслідок антропогенного впливу, що призводить до одноманітності, уніфікації рослинності. Проявляється у збідненні флористичного складу, спрощенні структури угруповань, у зменшенні кількості угруповань та одиниці площі. Напр., уніфікація степової рослинності, або рослинності техногенних екосистем.


Управління еволюцією - свідомий вплив людини на формоутворення, що постійно відбувається у природі, з метою спрямування його на створення форм чи особливостей біологічних видів, корисних для людини або/й важливих для збереження екологічної рівноваги. Напр., селекція порід свійських тварин, сортів квітів та овочів.


Управління заповідним режимом - проведення заходів щодо кількісної чи якісної зміни компонентів середовища з єдиною метою досягнення природної рівноваги й максимального збереження заповідного режиму; напр., поліпшення гідрологічного режиму створення греблі, реінтродукція ковилів та ін. рослин з метою відновлення степових ділянок.


Управління популяціями - штучне регулювання чисельності й вікового складу популяцій, видалення з них особин, небажаних за морфологічними чи ін. ознаками.


Управління ресурсами - штучний вплив на джерела природних ресурсів з метою найбільш повного їх добування або/та самовідновлення.


Управління системне - саморегуляція природної системи на основі речовинно-енергетичних та інформаційних прямих і зворотних зв"язків між підсистемами й іншими її частинами, яка спрямована у напрямку підтримання певних кількісних характеристик, структури й розвитку системи як цілого.


урбанізАція

Урбанізація - 1) формування у містах специфічного для існування організмів середовища; 2) процес пристосування біологічних видів (у першу чергу тварин і рослин) до умов існування у місті; 3) збільшення відносної площі міст у регіоні.


Урбанізоване середовище - середовище із досить специфічними екологічними умовами, які формуються у природно-антропогенних системах на урбанізованих територіях.


урбасистЕма

Урбасистема - нестійка природно-антропогенна система, яка складається на урбанізованих територіях з архітектурно-будівельних об"єктів і різко змінених природних екосистем.


урбанофлОра

Урбанофлора (термін запропонувала відомий український вчений Р.І.Бурда) - не є синонімом терміну “флора міста”; урбанофлора - це флора, яка історично склалася у межах міст (або міських агломерацій) та є сукупністю видів, що розповсюджуються спонтанно та, якщо занесені людиною, натуралізувалися й підтримують існування своїх популяцій у межах міських фітоценозів без участі людини. Р.І.Бурда не розглядає у складі урбанофлори види рослин, які можуть існувати (й існують у парках, садах та ін.) тільки за умов підтримки людиною. Інші автори (А.О.Рябоконь, “Урбанофлора Харкова”) враховують вплив подібних рослин, відокремивши їх в окрему фракцію у складі урбанофлори. Одною з характерних ознак урбанофлор, що свідчать про їх нестабільність, є наявність високої кількості терофітів, або рослин з однорічним циклом розвитку - зазвичай, бур"янів.


Участь виду - ступінь кількісної участі й функціонального значення виду в складі або продуктивності певного угруповання.



Ф


Фаготрофи - див. Макроконсументи.


Фаза - 1) певний етап у циклі росту й розвитку живого організму; 2) один з якісних або функціонально відмінних ступенів розвитку природної системи.


Фактор атмосферний - фактор, зв"язаний із фізичним станом і хімічним складом атмосфери, включаючи атмосферні забруднювачі.


Фактор біогенний, фактори біогенні - фактор, або група факторів, пов"язаних як із прямим, так і з побічним впливом живих організмів на середовище у минулі епохи й сьогодні.


Фактор біологічний - фактор, джерелом якого є безпосередньо живий організм або ж будь-яка сукупність організмів.


Фактор біоценотичний - фактор, джерелом якого є спільна діяльність організмів, що становлять біоценоз, прямий та побічний вплив їх на середовище.


Фактор вологості - вплив на організм і будь-яку природну систему чи об"єкт води як компонента середовища; розрізняють вологість грунтів, повітря.


Фактор географічний - фактор, джерелом (або регулятором ступені інтенсивності) якого служить географічно-просторове положення.


Фактор геоморфологічний - вплив, викликаний геоморфологічними особливостями розташування даного об"єкта.


Фактор геофізичний - вплив, викликаний фізичними особливостями даної (певної) ділянки поверхні або глибин певних геологічних пластів.


Фактор ґрунтоутворення - елементи природного середовища, під впливом яких утворюються грунти. Основними факторами ґрунтоутворення є ґрунтотворні породи, живі й відмерлі організми, клімат, вік і рельєф місцевості. Істотний вплив на ґрунтоутворення справляє господарська діяльність людини.


Фактор еволюційний - фактор, характер сучасного впливу якого визначений у результаті життєдіяльності численних організмів у минулі геологічні епохи; напр., вміст кисню в атмосфері.


Фактор екстремальний - будь-який фактор, сила впливу якого перевищує пристосувальні реакції живої системи, але не настільки, щоб її вмить зруйнувати. Екстремальними є не тільки надлишок, але й нестача впливу того чи іншого фактора. Наявність Ф. е. створює екстремальні умови існування.


Фактор живлення - один з найважливіших екологічних факторів, який залежно від наявності їжі, її якості й кількості може змінювати плодючість, тривалість життя, розвиток, чисельність і смертність тварин. Крім того, різноманітність кормів безпосередньо зв"язана з численними АДАПТАЦІЯМИ - екологічними, морфологічними, фізіологічними.


Фактор історичний - фактор, характер сучасного впливу якого визначений історичним розвитком людства та його взаємодії з природним середовищем; напр., збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері нашої планети протягом останнього сторіччя.


Фактор кислотності - фактор, який визначається кислотністю грунту чи води.


Фактор космічний - фактор, джерелом якого є процеси, що відбуваються за межами Землі (у будь-якому випадку, за межами атмосфери нашої планети); напр., зміна сонячної активності та ін.


Фактор летальний - фактор, вплив якого призводить живий організм до загибелі.


Фактор лімітуючий, обмежуючий - будь-який фактор, сила прояву якого нижча критичного рівня або перевищує максимально утримуваний рівень, тобто обмежує перебіг якогось процесу, явища чи існування організму, популяції, біологічного виду чи угруповання.


Фактор мутагенний - фактор, що прямо чи побічно викликає мутації організмів.


Фактор популяційний - фактор, який виникає внаслідок опосередкованих або прямих взаємин особин у популяції; напр., фактор, який залежить від щільності населення популяції.


Фактор природний - будь-який фактор природи або вплив природного середовища, який діє без участі людини.


Фактор речовинно-енергетичний - будь-який фактор, сила впливу якого адекватна потоку перенесення речовини й енергії.


Фактор солоності - фактор, який визначається солоністю грунту й води.


Фактор термічний - фактор, пов"язаний з впливом температури середовища.


Фактор техногенний - елементи техногенних форм впливу людей на природні компоненти, що беруть участь у формуванні техногенних ландшафтів як складових частин антропогенних комплексів.


Фактор тривоги - часте сполохування тварин, яке призводить до порушень звичного життя, норм життя. Напр., птахи можуть після сполохів покинути гнізда, пташенят.


Фактор фізичний - 1) синонім ФАКТОРА ПРИРОДНОГО; 2) фактор, джерелом якого є фізичний стан або явище.


Фактор хімічний - вплив, зумовлений хімічним складом середовища, зокрема хімічним забрудненням.


Фактор ценотичний - див. Фактор біоценотичний.


Фактори в екології - зовнішні й внутрішні сили, які визначають напрям і швидкість процесів, що відбуваються у популяціях, біоценозах, в організмах і екосистемах. У природі відбувається комплексний вплив факторів, хоча деякі фактори можуть мати найбільше значення.


Фактори вторинні - біотичні фактори середовища.


Фактори ерозії грунтів - елементи природного середовища й господарської діяльності людини, під впливом яких відбувається ерозія. Ф.е.г. розділяють на природні фактори ерозії грунтів, зумовлені характером клімату, рельєфу, рослинного покриву, геологічними умовами й властивостями грунтів, та соціально-економічні, які залежать від характеру використання землі та її багатств.


Фактори основні - еколого-фізіологічні режими ЕКОТОПУ, які характеризують дане місцезростання й безпосередньо впливають на рослини. До них належать світловий, повітряний, водний, тепловий режими та режим мінерального живлення.


прямодІючі

Фактори прямодіючі - фактори середовища, які безпосередньо, прямо впливають на організми та їх угруповання; напр., поїдання рослин тваринами або сонячне світло, що освітлює рослини.


Фактори середовища - сукупність матеріальних і енергетичних елементів середовища, які справляють на організми та їх угруповання пряму чи непряму дію, спричинюючи зміну обмінних процесів, поведінки й розвитку.


Фактори топографічні - фактори, пов"язані з характером поверхні місцеположення, що впливають на живі організми через розподіл основних екологічних факторів - світла, тепла, вологи тощо. Напр., місцеположення на крутих схилах різних експозицій.


Факультативні аероби - організми, здатні жити в умовах дуже малої кількості вільного кисню або й зовсім без нього; напр., денітрифікуючі бактерії, дріжджі.


Факультативні анаероби - організми, здатні жити й розвиватись в умовах відсутності й наявності кисню; напр., кишкова паличка, круглі й плескаті черви.


Факультативні геліофіти - види рослин, що ростуть при повному сонячному освітленні, але можуть витримувати й деяке затінення. Напр., значна кількість рослин узлісь, лук, деякі степові рослини.


Факультативні спейрохори - бур"яни, зачатки яких засмічують грунт і насіння культурних рослин.


фанерофІти

Фанерофіти - життєва форма рослин; їх бруньки відновлення розміщені високо над поверхнею грунту (це дерева, кущі та ін.).


фасціАція

Фасціація - виродливість у квіткових рослин, яка полягає в утворенні широких плескатих стебел, у зростанні суцвіть, інколи й плодів. Частіше спостерігається у техногенних екотопах і на родючих (надмірно родючих) грунтах. Порівняно часто спостерігається у кульбаби, цикорію, полину, осоту, ін.


фАція

Фація - 1) однорідний за своїми компонентами природний комплекс, приурочений до одного елементу рельєфу; 2) об"єднання схожих БІОГЕОЦЕНОЗІВ; 3) частина асоціацій, що відрізняється одним домінуючим диференціальним видом.


Фація фізично-географічна - географічно неділимий, елементарний природно-територіальний комплекс, у межах якого зберігається практично однорідний екологічний режим і однорідні біотичні компоненти, що складають на його території один біоценоз. Напр., схил балки будь-якої однієї експозиції.


феноіндикАція

Феноіндикація - оцінювання умов середовища, насамперед кліматичних, за фенологічними закономірностями, тобто закономірностями фенологічного розвитку фітоценозів, на основі графічних кривих цвітіння й фенологічних спектрів.


Фенологічний спектр, феноспектр - графічне зображення послідовності й тривалості фенологічних фаз сезонного розвитку окремої рослини, виду або рослинного угруповання у цілому. Фенологічні спектри використовують, напр., під час добору видів рослин для озеленення населених пунктів, для утворення садів безперервного цвітіння.


Фенологічні спостереження - спостереження за сезонними явищами живої природи, реєстрація їх настання й закінчення.


фенологІчні

Фенологічні фази - 1) фази сезонного розвитку рослин; фіксуються за морфологічними ознаками, напр.: цвітіння, достигання плодів і насіння, осіменіння, зміна забарвлення листків, у деревних порід листопад; 2) фази сезонних явищ живої природи; 3) фази життєвого циклу тварин відповідно до річної ритміки ФАКТОРІВ СЕРЕДОВИЩА.


Фенологія - система знань про сезонні явища природи, строки їх настання та причини, які визначають ці строки.


фенорИтміка

Феноритміка - ритміка росту й розвитку організмів, пристосована до річної, сезонної ритміки факторів зовнішнього середовища. виражається у чіткому чергуванні (змінах) фенологічних фаз.


феноритмотИпи

Феноритмотипи - об"єднання видів, популяцій рослин за характером їх фенологічного розвитку в річному циклі, за схожістю строків, тривалості й напрямів змін основних фенологічних фаз. Напр., за строками цвітіння розрізняють феноритмотипи ранньо-, середньо-, пізньовесняні та ін.

Одні й ті самі види рослин у різних географічних районах можуть мати різний хід розвитку й належати до різних феноритмотипів.


фенотИп

Фенотип - сукупність усіх внутрішніх і зовнішніх структур і функцій організму, що формується на основі спадковості (тобто ГЕНОТИПУ) й впливу різноманітних умов навколишнього середовища, у яких відбувається розвиток організму. Фенотип змінюється у процесі індивідуального розвитку особини.


Фізіономічність - 1) ступінь участі виду рослини у створенні аспекту ФІТОЦЕНОЗУ; 2) зовнішній вигляд фітоценозу.


філобіОнти

Філобіонти - організми, які живуть у кронах дерев та чагарників.


філосфЕра

Філосфера - частина повітряного або водного простору, що оточує листя рослин і насичена їхніми виділеннями (напр., ФІТОНЦИДАМИ).


фітаерОн

Фітаерон - організм, який існує у повітрі.


фітобЕнтос

Фітобентос - сукупність рослин, які зростають на дні водойм. До фітобентосу входять переважно водорості, деякі мохи й гриби, деякі папоротеподібні й кілька квіткових рослин.


фітОбій

Фітобій - 1) тварини, що існують на рослинах (напр., деякі нематоди, комахи); 2) місце існування, БІОТОП дрібних тварин на частинах рослин; у межах окремого біоценозу може знаходитись на різних біогоризонтах - на листі, квітках вищих рослин, або на мохах, та ін.


фітогЕнна

Фітогенна сукцесія - одна з форм стихійних біогенних сукцесій рослинності, причина якої полягає у змінах рослинності, напр., унаслідок проникнення нових видів.


Фітогенне поле - простір, у межах якого рослина змінює середовище.


Фітогенне середовище - змінене рослинним угрупованням.


Фітогенний рельєф - той, що виник внаслідок впливу фітоценозів або окремих рослин.


Фітогенні зміни - один з видів біогенних змін, які відбуваються під час раптового масового розмноження або після проникнення у фітоценоз будь-якого нового виду рослин, що спричиняє зміни всього фітоценозу; напр.. під час розповсюдження адвентивних бур"янів. Див. Фітогенна сукцесія.


Фітодизайн - проектування й практичне застосування рослин у штучному предметному середовищі (у житлових приміщеннях та приміщеннях навчальних закладів, лікарень, громадських установ, цехах промислових підприємств та ін.) з метою поліпшення умов існування людини у штучних системах, “наближення до природи”, вирішення естетичних, медико-біологічних, психологічних проблем, пов"язаних з більш-менш тривалою ізоляцією людини від природного рослинного середовища.


фітоедафОн

Фітоедафон - сукупність грунтових рослин (у тому числі нижчих рослин - водоростей) і грибів, бактерій, що існують у грунті; ЕДАФІЧНИЙ шар угруповання.


фітоекоіндикАтори

Фітоекоіндикатори - РОСЛИННІ ІНДИКАТОРИ екологічних режимів природних комплексів. Ними можуть бути види рослин, популяції або рослинні угруповання. Фітоіндикаційними ознаками, напр., є морфологічна будова, розміри, життєвість, фенологічний цикл, рясність.


Фітоекоіндикація - виявлення екологічного режиму або ступеня вираженості (втіленості) екологічного фактору за допомогою рослин та їх угруповань. Може здійснюватись за загальним виглядом, ФІЗІОНОМІЧНІСТЮ угруповання або його структурних елементів на основі знань приуроченості їх до певних екологічних умов.


Фітоекологія - розділ екології, який вивчає взаємини рослин із навколишнім середовищем.


Фітоіндикаційний метод - за цим методом дослідження у якості показників наявності певних речовин чи явищ використовуються окремі види рослин або рослинні угруповання, морфологічні ознаки рослин, хімічний склад, життєвість, фенологічні фази та ін.


фітоіндикАція

Фітоіндикація - визначення умов середовища за характером і станом рослинності. Об"єктами фітоіндикації можуть бути різні ЕДАФІЧНІ умови (напр., зволоження, засолення, рівень підґрунтових вод, реакція грунтового розчину), стан атмосфери та ін.


фітоклІмат

Фітоклімат - 1) мікрокліматичні умови у середовищі існування рослин; 2) клімат, сформований під впливом ФІТОЦЕНОЗІВ унаслідок сукупного впливу на АБІОТИЧНЕ середовище фізичних і хімічних агентів, пов"язаних із рослинами й створюваних ними структурних (механічних) особливостей поверхні землі, мікрорельєфом.


Фітомаса - загальна маса речовини рослин відносно одиниці площі чи об"єму місцезростання; складова частина біомаси.


Фітомеліорація - система заходів, спрямована на поліпшення природних умов шляхом регламентованого використання й культивування рослинних угруповань; зокрема створення лісосмуг, вирощування меліоративних культур. Інколи може замінити традиційні “технічні” засоби меліорації, які найчастіше здатні зашкодити навколишньому середовищу.


фітонцИди

Фітонциди - хімічно активні органічні речовини рослинного походження, що згубно діють на бактерії та гриби. Фітонциди виділяються рослинами в атмосферу, або утворюються внутрішньоклітинно. Виконують захисну роль для рослин, згубно діючи на мікроорганізми, підвищують чистоту, стерильність повітря. Утворилися у багатьох вищих рослин, скоріш за все, протягом тривалої еволюції. Фітонциди мають велике значення для людини переважно завдяки їх, як правило, цілющим властивостям. Значну кількість фітонцидів продукують цибуля, часник, сосна та інші хвойні рослини, цитрусові, гісоп, м"ята, полин та ін.


фітопатогЕн

Фітопатоген - будь-який фактор, але зазвичай живий організм, що спричинює різноманітні хвороби у рослин.


фітопланктОн

Фітопланктон - сукупність рослинних організмів, переважно водоростей, які вільно плавають у товщі види морських і прісноводних водойм. Відіграє величезну роль у процесах живлення саме у водоймах як джерело кисню й органічних речовин і як початкова ланка ланцюгів живлення. Багато видів фітопланктону (якісний склад), а також його кількісний склад є важливими ІНДИКАТОРАМИ умов середовища.


Фіторекультивація - комплекс певних заходів, спрямованих на поліпшення та створення родючості РЕКУЛЬТИВОВАНИХ земель за допомогою вирощування чагарникових, деревних і трав“янистих меліоративних культур. Найчастіше з цією метою використовують буркуни, люцерну, люпин, робінію звичайну (”білу акацію"), клен татарський, маслинку.


Фітосфера - частина біосфери, яку становить рослинний світ.


фітотрОн

Фітотрон - станція штучного клімату, яка являє собою автоматизовану (або комп"ютеризовану) споруду, в якій, регулюючи всі основні фактори росту рослин, можна створювати необхідні умови для спостереження, дослідження життєдіяльності рослин, їх еколого-біологічних особливостей тощо.


фітотрОфи

Фітотрофи - рослинні організми, що синтезують із неорганічних сполук органічні речовини за допомогою енергії сонячного світла.


фітофАги

Фітофаги - рослиноїдні тварини.


Фітоценоз - 1) стале рослинне угруповання, сукупність популяцій, пов"язаних умовами місцезростання й взаєминами у межах більш-менш однорідного комплексу ФАКТОРІВ СЕРЕДОВИЩА; 2) якісно своєрідна, однотипова (однотипна) ділянка рослинного покриву, яка відрізняється від сусідніх.


Фітоценоз реліктовий - рослинне угруповання, яке залишилось від колишньої рослинності - тієї, що була розповсюджена у відносно далекому минулому, а тепер зникла або відтиснута з даної території. Найчастіше реліктовий фітоценоз міститься на невеликій території, займає невелику площу.


фітоценОз

Фітоценоз штучний - рослинне угруповання, створене людиною, в якому спостерігаються ценотичні взаємини. Див. Культурфітоценоз.


фітоценолОгія

Фітоценологія - наука, що вивчає рослинні угруповання (фітоценози); розділ ГЕОБОТАНІКИ та біогеоценології; більшість українських ботаніків ототожнюють фітоценологію з геоботанікою. Термін запропонував у 1918 році німецький вчений Г. Гамс.


фітоценОн

Фітоценон - тип фітоценозу, узагальнений фітоценоз.


фітоценотИпи

Фітоценотипи - група видів чи популяцій, які характеризуються схожими ролями й фітоценотичною позицією у межах фітоценозу або регіону, а також особливостями пристосування до сумісного зростання.


Фітоценотичний ареал - ареал виду рослини, зумовлений взаєминами з іншими видами у ФІТОЦЕНОЗІ.


Фітоценотичний оптимум - найкращі умови, у яких при збереженні нормальної життєдіяльності рослини даного виду можуть виконувати найбільшу фітоценотичну роль.


фітоценотОп

Фітоценотоп - змінені під впливом рослинності екологічні умови місцеположення у певні екологічні умови місцезростання, тобто екотоп, перетворений рослинністю в біотоп, сукупність ЕКОТОПУ і БІОТОПУ.


Флора - від латинського імені богині квітів та весни.

1) повний список або монографічне зведення видів рослин, які зростають на певній території.

2) Історично складена сукупність видів рослин певної території чи ділянки рослинності. Флора формується у процесі ЕВОЛЮЦІЇ рослинного світу у взаємозв“язку з фізико-географічним (навколишнім) середовищем та геологічною історією. Розрізняють сучасну флору та флору минулих геологічних часів, напр. - флора девонська, карбонова, третинна. Іноді викопна флора дістає свою назву від типового представника, напр. псилофітова, гінкгова флора та ін. Поняття ”флора“ вживають стосовно сукупності саме видів рослин (а не кількості особин) всієї земної кулі (понад 500 000 видів рослин), окремих материків, будь-якої обмеженої ділянки земної поверхні (у тому числі острівні флори, гірська флора), окремої країни тощо - в останньому випадку флора має певний формальний відтінок. Флора України налічує близько 25 000 видів рослин, з яких майже 5 000 - вищі судинні рослини, здебільшого квіткові дводольні рослини. Можна говорити й про флори певних типів рослинності та про флори окремих відділів рослин - квіткових, голонасінних, папоротеподібних та ін. Вивченням флори займається біологічна наука флористика. Проводячи аналіз флори на базі польових ботанічних досліджень та вивчення гербарних колекцій, визначають її систематичну структуру, виділяють так звані елементи флори - географічні, еколого-ценотичні та ін. - а також ендемічні (див. Ендеміки), реліктові (див. Релікти), погранично-ареальні й диз”юнктивно-ареальні (з розірваним ареалом) та синантропні й адвентивні, рідкісні, зникаючі види рослин. Вивчення флори є науковою основою для розробки питань охорони генофонду й шляхів збагачення та найбільш раціонального використання видового багатства рослинного світу. Результати вивчення флори відображають у спеціальних багатотомних флористичних зведеннях (напр., “Флора УРСР” та “Флора СРСР”), а також у визначниках рослин, атласах-визначниках, Червоних книгах тощо.


Флора-ізолят - елементарна територіальна одиниця флористичних досліджень. Ґрунтуючись на детальних дослідженнях флор-ізолятів, можна скласти уявлення про флори топологічного рівня, флори водозбірних басейнів малих рік, а далі - про флористичні райони, округи й підпровінції, до складу яких вони входять.


Флористика - 1) наука, яка займається вивченням ФЛОРИ;

2) галузь мистецтва, твори якого (букети, сухі букети зокрема) створюються шляхом застосування рослинних часток - листків, насіння та ін.


Флористичний аналіз - повний аналіз видового складу рослинного угруповання.


Флористичний склад - перелік видів рослин, які входять до складу певного рослинного угруповання, ростуть на певній території.


флуктуАції

Флуктуації - 1) Різнорічні зміни рослинного угруповання, що визначаються зміною із року в рік метеорологічних умов та інших особливостей БІОТОПУ, або ритмами розвитку компонентів БІОЦЕНОЗУ. Можуть спричинюватись також діяльністю людини, що пов"язана з нерівномірним у різні роки використанням рослинності.

2) Особлива форма модифікацій, яка полягає у плавній, дуже поступовій зміні ознак з незначними відхиленнями від їхньої середньої величини.


Фон природний - природна концентрація або ступінь впливу природних речовин чи агентів. Може розрізнятися (може бути різним) залежно від місця й часу, сприятливим і несприятливим для живих організмів. Еволюційно закріплена ступінь реакції відповідає звичному природному фону.


Фонд генетичний, генофонд - сукупність генетичної інформації, зашифрованої у спадкових структурах. Носіями генофонду є особини, популяції, біологічні види. Кожний видовий генофонд - це унікальний, неповторний результат тривалої еволюції. Вимирання окремих популяцій через невідповідність умов існування та цілковите знищення виду призводить до непоправної втрати генетичного фонду.


Фонд земельний - сукупність усіх земель, єдиний державний земельний фонд; усі землі у межах певної країни.


Фонд фауністичний - сукупність видів тварин певного регіону.


Фонд флористичний - сукупність видів рослин певного регіону, території.


Форма життєва - тип (форма) пристосування різних біологічних видів до схожих умов навколишнього середовища. зовнішньо характеризується загальними рисами АДАПТАЦІЇ до середовища, подібністю основних морфологічних рис та ознак поведінки. Різні біологічні види з однією життєвою формою не завжди мають спільне еволюційне походження. Див. Життєві форми.


Формування фітоценозу - процес заселення рослинами незайнятих територій, що можуть бути первинними чи вторинними місцезростаннями. У ході процесів Ф.ф. відбувається перетворення ЕКОТОПУ в БІОТОП, ектопічні форми добору змінюються біотопічними, рослинне угруповання проходить через кілька стадій, поступово ускладнюючись до певної стабільності.


фосилізАція

Фосилізація - процес переходу похованих решток організмів у викопний стан, перетворення компонентів БІОСФЕРИ у компоненти земної кори. Полягає у збереженні твердих частин організмів (напр., кісток і раковин) та в заміщенні видалених сполук мінеральними новоутвореннями.


Фотобіосфера - шар біосфери на поверхні суші й у верхніх шарах ГІДРОСФЕРИ, який освітлюється сонячними променями.


фотонАстії

Фотонастії - рухи органів рослин, які спричинюються зміною інтенсивності не спрямованого освітлення; напр., закривання чи розкривання квіток (тобто, віночків квіток).


Фотоперіод - тривалість дня, світлового періоду доби. Значно впливає на ріст і розвиток рослин та на поведінку тварин.


Фотоперіодизм - особливості життєдіяльності (зокрема поведінки тварин) організмів у зв"язку з добовою ритмікою світлового режиму, залежно від тривалості ФОТОПЕРІОДУ, співвідношення між тривалістю дня і ночі. Напр., у рослин виявляється у швидкості настання цвітіння, а у тварин - у періодизмі добової поведінки, зміни активності. Ф. є засобом пристосування організмів до умов існування, що змінюються у певних межах, шляхом змін життєвого циклу.


Фотоперіодична адаптація - розвиток організмів залежно від зміни фотоперіодів.


Фотосинтез - синтез зеленими рослинами органічних речовин з вуглекислого газу й води за допомогою світлової енергії, що вбирається хлорофілом.

Основний процес новоутворення органічних речовин; визначає кругообіг кисню, вуглецю й інших елементів, також є основним механізмом трансформації сонячної енергії в енергію хімічних зв"язків.


фототАксис

Фототаксис - рух організмів під впливом однобічного освітлення: позитивний Ф. - рух до джерела освітлення, негативний Ф. - від нього.


фототропІзм

Фототропізм - зміна напрямку росту органів рослин, їх орієнтування у відповідь на однобоку дію світла: позитивний Ф. - згини стебла, повертання листя до джерела світла, негативний Ф. - від нього.


фототрОфи

Фототрофи - фотосинтезуючі автотрофні організми, для яких джерелом енергії синтезу органічних речовин є світло (головним чином сонячне світло). До фототрофів належать майже всі вищі рослини, деякі водорості й бактерії, що містять хлорофіл.


фотофІли

Фотофіли - світлолюбні організми.


фотофОби

Фотофоби - тіньолюбні організми, які не витримують яскравого освітлення.


фреатофІти

Фреатофіти - рослини, що існують за рахунок вологи грунтових вод, мають кореневу систему, яка здатна заглиблюватияс у грунт на 3-15 метрів. Фреатофіти є надійними індикаторами грунтових вод.


фунгіцИди

Фунгіциди - хімічні речовини, що використовуються для боротьби з грибними хворобами рослин. Під впливом фунгіцидів змінюються фізико-хімічні умови середовища, в яких розвивається збудник хвороби; деякі речовини здатні безпосередньо впливати на паразита.

Препарати з різноманітних хімічних груп - напр., мідний та залізний купорос, формалін, сірка, бордоська рідина та ін.


Функціональна адаптація - вплив на форму й структуру органу чи тканини шляхом зміни їхньої функції.


футуролОгія

Футурологія - дисципліна на межі науки й літератури, що розглядає вірогідність різних шляхів розвитку органічного та неорганічного світу в майбутньому - наприклад, вірогідність зникнення людства, більшості видів тварин і рослин у майбутньому. Значний слід у футурології залишили вчені й письменники Уільям Олаф Степлдон (1886-1950) і Станіслав Лем.



Х


хазмофІти

Хазмофіти - рослини, які пристосовані до життя у щілинах скель, серед каміння.


хамефІти

Хамефіти - рослини, у яких зимуючі бруньки відновлення розміщені невисоко над поверхнею грунту й взимку зазвичай вкриваються снігом. Одна з життєвих форм рослин.


характЕрні

Характерні види - види, більш-менш типові для того чи іншого таксону в класифікації фітоценозів чи біоценозів; види, які постійно існують лише у певних категоріях рослинності чи певних біоценозах.


хемосИнтез

Хемосинтез - синтез органічних речовин з вуглекислого газу й інших неорганічних речовин без участі світла, за рахунок енергії, вивільненої під час окислення неорганічних речовин. Здійснюється мікроорганізмами. Відіграє в природі велику роль. Завдяки хемосинтезу відбуваються такі важливі процеси, як нітрифікація, новоутворення органічних речовин, відповідне запасання енергії в біологічних системах, окислення сірководню в морях та ін.


хемотАксис

Хемотаксис - рух рослинних і простих тваринних організмів та окремих клітин (гамет, зооспор), які вільно пересуваються під впливом однобічного хімічного подразника.


хемотрОфи

Хемотрофи - організми, які синтезують органічні речовини з неорганічних за рахунок енергії окислення аміаку, сірководню й інших речовин, що присутні у воді й грунті.


хіононевфОри

Хіононевфори - організми, яким властива значна сніговитривалість.


хіонофІли

Хіонофіли - сніголюбні організми, яким властива значна сніговитривалість і здатність розвиватися під сніговим покривом.


хіонофІти

Хіонофіти - рослини, які розвиваються на снігу чи у снігу; найчастіше це водорості.


хіонофОби

Хіонофоби - організми, зовсім не пристосовані до життя під сніговим покривом, в умовах снігопадів.


хіпогеобіосфЕра

Хіпогеобіосфера - частина літобіосфери у межах можливого існування організмів-аеробів.


Холоднокровні тварини - тварини, які мають невизначену температуру тіла, що змінюється залежно від температури навколишнього середовища. напр.. усі безхребетні, а з хребетних - круглороті, земноводні (амфібії), риби й плазуни.


Холодостійкість рослин - стійкість рослин проти тривалого впливу низьких плюсових температур навколишнього середовища; від 0 до 10 градусів за шкалою Цельсія.


хомофІти

Хомофіти - рослини, які занесені людиною й розселилися на пустирях, засмічених місцях.


хоролОгія

Хорологія - наука, яка вивчає закономірності просторового розміщення організмів та їх угруповань - у товщі океанів, прісних водойм, на поверхні суші.


хортобіОнти

Хортобіонти - організми, які живуть у траві.



Ц


Царство природи - 1) вища таксономічна категорія живих організмів - царства рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів.

2) найвищий підрозділ біогеографічного поділу поверхні земної кулі.


Цвітіння - етап розвитку рослини, коли її квітки готові до запилення. Початок і тривалість цвітіння окремих рослин, квіток, суцвіть є видовою ознакою, проте значною мірою залежить від факторів зовнішнього середовища - умов життя, освітлення, температури. Зазвичай, цвітіння прискорюють прямі сонячні проміні, нестача у грунті вологи й сухе повітря.


“Цвітіння” води - масовий розвиток фітопланктону, який викликає зміну забарвлення води, значне погіршення умов існування інших організмів у водоймах, особливо зміни в кисневому режимі, може призвести в цьому випадку до літньої ядухи (задухи) риби. Однією з причин “цвітіння” води є надходження у водойми синтетичних миючих засобів (напр., після мийки автотранспорту) і органічних забруднювачів.


“Цвітіння” грунту - інтенсивне розмноження мікроскопічних водоростей на поверхні та й у верхньому шарі грунту зі змінами його забарвлення. Спостерігається у періоди підвищеної вологості.


ценЕкула

Ценекула - індивідуум домінуючої в біоценозі рослини з її едасферою та індивідуальною консорцією.

Елементарна підсистема ценоекосистеми.


ценобіОз

Ценобіоз - угруповання живих організмів, сумісне життя організмів в угрупованнях.


ценобіОнти

Ценобіонти - індивідууми (особини) як члени популяції, угруповання, біоценозу. Можуть бути лабільними, тобто вільно пересуватися у просторі, й стабільними, прикріпленими до субстрату. Особливості останніх зумовлені, зокрема, належністю до тієї чи іншої екобіоморфи. Можуть мати свої едасфери та індивідуальні консорції.


ценогенЕз

Ценогенез - формування нових природних угруповань у результаті їх еволюції.


Ценодинамічні зміни - зміни ценозів, зумовлені змінами біоценотичного середовища.


Ценоекосистема - елементарна екосистема, яка відповідає біоценозу з властивим йому біоценотичним середовищем і трофічними зв"язками, зі встановленими кругообігом речовин, продуктивністю й авторегуляцією, потоком енергії. Має різні рівні розвитку й безпосередні ценотичні взаємини із сусідніми екосистемами.


Ценоекотипи - екотипи, що тісно пов"язані з фітоценотичним середовищем.


Ценоелементи - 1) будь-які структурні частини фітоценозу; напр., ценобіонти, парцелі, ценопопуляції, мікроценози.

2) групи характерних видів для того чи іншого біоценозу, тієї чи іншої екосистеми; напр., ценоелементи лучні, степові.


Ценоз - угруповання взагалі, будь-яке угруповання. Тобто біоценоз, фітоценоз, зооценоз, проценоз, мікроценоз та ін.


ценоклІна

Ценокліна - просторово безперервна зміна будь-яких ознак угруповання у зв"язку з існуванням градієнта тих чи інших умов існування.


ценомОрфи

Ценоморфи - форми рослин, пристосовані до певних ценозів; напр., степ анти - степові види рослин, сильванти - лісові рослини.


Ценопопуляція - сукупність особин одного виду у межах угруповання.


Ценотична радіація популяцій - існування біологічного виду в умовах різних біоценозів та їхніх біоценотичних середовищ, що впливає на мінливість виду, формування його внутрішньовидових форм.


ценотОп

Ценотоп - місце існування біоценозу, фізичне середовище, в умовах якого знаходиться угруповання, тобто навколишнє його середовище й абіотична частина біоценотичного середовища.


Цикл біогеохімічний - кругообіг хімічних речовин із неорганічної природи через тваринні й рослинні організми у неорганічне середовище і навпаки. Здійснюється з використанням сонячної енергії та частково енергії хімічних реакцій.


циклІчність

Циклічність - закономірне повторення процесів в абіотичнім середовищі, напр., циркуляція води й атмосфери в океанах, циклічність коливань земної кори та ін.



Ч


Чутливість - властивість живих організмів реагувати на дію факторів навколишнього середовища. найменша сила будь-якого фактора, яку відчуває організм, є порогом його чутливості до певного фактора. Чим нижчий цей поріг, тим вища чутливість організму.



Ш


Шкала вірності видів - ступінь вірності видів, його приуроченості до певного угруповання чи певних умов навколишнього середовища, виражається у балах.


шкалА

Шкала життєвості - бальна система цифр для оцінки життєвості біологічного виду в УГРУПОВАННІ на основі врахування фаз його розвитку.


рЯсності

Шкала рясності - бальна система цифр для окомірної оцінки кількості в угрупованні особин біологічного виду.


дОбір

Штучний добір - комплекс заходів, які застосовуються для поліпшення існуючих або створення нових сортів культурних рослин і порід свійських тварин. В його основі лежить явище МІНЛИВОСТІ та СПАДКОВІСТЬ. У процесі штучного добору закріплюються властивості, потрібні людині, а не ті, що корисні (об"єктивно) самій рослині або тварині.



Щ


покриттЯ

Щільність покриття - заповненість рослинами поверхні грунту при розглядання (проекції) рослинного покриву зверху.


щІльність

Щільність популяції - середня кількість особин на одиницю площі.



Ю


Ювеніли - рослини у ранні фази розвитку, до формування органів розмноження.


ювенІльні

Ювенільні форми рослин - форми органів рослин у молодому віці, ті, що помітно відрізняються від саме цих органів у дорослих рослин.


ЮНЕП - Програма ООН з навколишнього середовища.


ЮНЕСКО - Організація Об“єднаних Націй з питань освіти, науки й культури. Спеціалізована організація, що надає важливого значення роботі у галузі охорони навколишнього середовища, та яка розпочала міжнародну програму ”Людина і біосфера".



Я


яйлА

Яйла - безлісі верхівки (верхівкові плато) Кримських гір, переважно під пасовищами (використовуються переважно як пасовища).


Якість середовища - ступінь відповідності природних умов потребам людей або/та ін. живих організмів.


Ярус - структурна частина ФІТОЦЕНОЗУ, відособлена від інших частин не лише морфологічно, екологічно, флористично, але ще й фітоценотично.


Ярусність - горизонтальне розчленування рослинного угруповання або наземної екосистеми на шари, яруси й інші функціональні або/та структурні товщі.




БІОГРАФІЧНІ СТАТТІ ПРО ВИДАТНИХ УЧЕНИХ-БІОЛОГІВ


Бах Олексій Миколайович (17.ІІІ 1857, м. Золотоноша, пізніше Черкаської області - 13.V 1946, ) - український і російський радянський вчений-біохімік. З 1929 - академік АН СРСР.

Навчався у Київськім університеті з 1875, потім перебував у засланні та еміграції. Повернувся до Росії у 1917. Ініціатор створення (та згодом директор) Фізико-хімічного інституту ім. Л. Я. Карпова, Біохімічного інституту Нарком здоров"я СРСР та Інституту біохімії АН СРСР.

Засновник школи радянських біохіміків. Численні праці присвячені головним чином окислювальним процесам у живій клітині, вивченню ферментів (теоретичні праці щодо ферментів стали науковою основою розвитку харчової промисловості) і фотосинтезу.


Бец Володимир Олексійович (26.IV 1834, м. Остер, пізніше Чернігівській області - 12.X 1894, Київ) - український анатом і гістолог.

Закінчив у 1860 році медичний факультет Київського університету. З 1868 - професор, завідуючий кафедрою анатомії Київського університету. Його праці присвячені будові головного мозку, зокрема відмінам у тонкій структурі (архітектоніці) різних його ділянок. Відкрив рухову зону кори головного мозку й описав у 1874 році велетенські пірамідні нервові клітини, які були названі згодом його іменем. Бец присвячував багато часу вивченню морфології остеогенезу, проблемам неврології.


Богомолець Олександр Олександрович ( 17.V 1881, Київ - 19.VII 1946, Київ) - український радянський патофізіолог, академік (з 1929) та президент (з 1930) Академії наук УРСР, заслужений діяч науки УРСР з (1943) та ін. Основоположник радянської школи патофізіологів.

Закінчив медичний факультет Новоросійського університету в Одесі (1906), де навчався і водночас працював. У 1911-25 він - професор Саратовського університету, в 1925-31 - медичного факультету 2го Московського університету й водночас (1928-31) директор Інституту гематології й переливання крові. У 1931 створив у Києві Інститут експериментальної біології й патології Нарком здоров"я УРСР та Інститут клінічної фізіології АН УРСР.

Богомольцем розроблено вчення про фізіологічну систему сполучної тканини, встановив, що вона виконує в організмі захисні функції та бере активну участь у живленні організму. Йому належить розробка положення про залежність перебігу хвороби й видужання від здатності організму до опору, тобто від його реактивності (а не тільки від причини виникнення хвороби). З метою посилення функції сполучної тканини він запропонував і запровадив у практику антирегуляторну цитотоксичну сироватку (АЦС). Академією наук УРСР було встановлено премію ім. О. О. Богомольця.


Бурда Раїса Іванівна - доктор біологічних наук.

Працювала на посаді заступника директора по науковій роботі Донецького Ботанічного саду НАН України у 90-х роках минулого сторіччя. Автор багатьох наукових праць, у тому числі “Антропогенная трансформация флоры” (1991); запропонувала термін “урбанофлора”.



Вавилов Микола Іванович (25.ХІ 1887, Москва - 26.І 1943, Саратов) - радянський біолог, генетик, географ, основоположник сучасної наукової селекції, громадській діяч, з 1929 року академік АН УРСР та СРСР. З цього ж року - дійсний член ВАСГНІЛ, до 1935 року її президент, у 1935-40 - віце-президент. Створив радянську школу вчених-рослинників, селекціонерів та генетиків. Був членом багатьох іноземних Академій наук, Лондонського королівського товариства.

У 1911 закінчив Московський с/г інститут. З 1921 - зав. Відділом прикладної ботаніки й селекції (Петроград), у 1924-40 він - директор Всесоюзного інституту прикладної ботаніки й нових культур (який з 1930 стає Всесоюзним інститутом рослинництва, ВІР). Одночасно (у 1930-40) він є директором Інституту генетики АН СРСР, у 1931-40 - президентом Всесоюзного географічного товариства.

Вавилов - організатор і керівник численних експедицій для вивчення культурної флори СРСР (у тому числі в 1940 у західних районах України) та багатьох країн світу, під час яких було зібрано величезну кількість фактичного матеріалу - колекційного та базового для наступної селекційної роботи.

Вавиловим розроблено вчення про імунітет рослин, він сформулював закон гомологічних рядів у спадковій мінливості, що дало можливість зрозуміти шляхи еволюції рослинного світу, походження деяких давніх культурних рослин. Вавилов на підставі аналізу величезного генетичного матеріалу розробив учення про центри походження культурних рослин.


Введенський Микола Євгенович (28.IV 1852, с. Кочково Тотемського повіту Вологодської губернії - 16.IX 1922, там же) - російський фізіолог, чл.-кор. Петербурзької АН з 1909. один з організаторів фізіологічного товариства у Росії. Основоположник матеріалістичного напряму у вітчизняній фізіології. Закінчив у 1879 році фізико-математичний факультет Петербурзького університету, після чого працював під керівництвом І. М. Сєченова. З 1889 до кінця життя - професор фізіології Петербурзького університету. Розроблював напрям нейрофізіології, вивчав природу процесів гальмування; відкрив і дослідив явище парабіозу.


Вернадський Володимир Іванович (12,ІІІ 1863, Петербург - 6.І 1945, Москва) - російський і український вчений, основоположник біогеохімії, радіогеології, геохімії, вчення про біосферу. З 1919 академік АН УРСР 1 перший її президент (1919-21); член багатьох зарубіжних Академій наук та наукових товариств.

У 1885 закінчив Петербурзький університет. У 1898-1911 він - професор Московського університету. З 1914 - директор Геологічного і мінералогічного музею Петербурзької АН. Один з організаторів і голова (у 1915-30) Комісії по вивченню природничих продуктивних сил Росії. Створив у 1919 Хімічну лабораторію АН УРСР (пізніше - Інститут загальної та неорганічної хімії АН УРСР). У 1922 організував Радієвий інститут і до 1939 був його директором. Майже одночасно (у 1927-45) був директором організованого їм Відділу живої речовини АН СРСР, пізніше перетвореного (1929) на Біогеохімічну лабораторію (згодом - Інститут геохімії і аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського). Дослідив основні геохімічні закономірності будови й складу нашої планети (зокрема гідросфери, атмосфери, земної кори), міграцію хімічних елементів у земній корі, роль і значення радіоактивних елементів у її еволюції.

Вернадський створив вчення, за яким жива речовина біосфери, трансформуючи сонячну енергію, залучає неорганічну речовину в безперервний кругообіг. Заснував школу радянських геохіміків.


Гамалія Микола Федорович (17.ІІ 1859, Одеса - 29.ІІІ 1949, Москва) - радянський мікробіолог і епідеміолог, один з основоположників радянської мікробіології та профілактичного напряму в радянській медицині. Почесний академік АН СРСР (з 1940), дійсний член АМН СРСР (з 1945).

У 1880 закінчив Новоросійський університет в Одесі, у 1883 - Військово-медичну академію в Петербурзі. У 1886 разом з І. І. Мечниковим в Одесі організував першу в Росії бактеріологічну (пастерівську) станцію. В 1928-38 очолював Центральний інститут епідеміології та бактеріології. З 1938 він - професор кафедри мікробіології 2-го Московського медичного інституту.

Розробляв засоби запобігання небезпечним інфекційним хворобам (напр., чума, сказ, холера), довів вірусну природу чуми рогатої худоби; заклав основи вчення про бактеріофагів, відкрив бактеріолізини, опрацьовував проблеми мінливості мікробів, імунітету.


Геккель Ернст (16.ІІ 1834, Потсдам - 9.VIII 1919, Ієна) - німецький біолог-еволюціоніст, пропагандист дарвінізму. З 1852 вивчав медицину й природознавство у Вюрцбурзькому і Берлінському університетах. У 1862-1909 - професор Ієнського університету. Праці Геккеля присвячені питанням філогенезу рослин і тварин, зоології безхребетних, загальним питанням біології. Спираючись на еволюційне вчення Дарвіна, опрацьовував питання про закономірності історичного розвитку живої природи; сформулював біогенетичний закон і теорію гастреї, за якою всі багатоклітинні організми виникли від єдиного гаструло подібного предка; висловив думку про існування проміжної форми між мавпою та людиною; визнав можливість успадкування набутих організмом ознак. Але поряд з цими прогресивними надбаннями науки були й спроби, створивши союз науки й релігії, обґрунтувати соціальний дарвінізм.


Гельмгольц Герман Людвіг Фердінанд (31.III 1821, Потсдам - 8.IX 1894, Берлін) - німецький фізіолог, математик, фізик. З 1868 - іноземний чл.-кор. Петербурзької АН.

Закінчив військово-медичний інститут в Берліні. З 1849 працював професором фізіології Кенігсберзького, з 1855 - Боннського і з 1858 - Гейдельберзького університетів. З 1871 професор фізики Берлінського університету, з 1888 - директор Державного фізико-технологічного інституту в Берліні. Проводив фізичні дослідження з оптики, електромагнетизму, теплоти, акустики, гідромеханіки. Його праці у галузі фізіології присвячені головним чином вивченню м“язової й нервової систем. У своїх перших дослідженнях він проаналізував теорію так званої життєвої сили, критикуючи намагання деяких вчених розглядати її як ”вічний двигун“, що мов би керує процесами у живому організмі. Сконструював важливі прилади (офтальмоскоп, т.з. маятник Гельмгольца); виявив та виміряв теплоутворення у м”язі, досконало вивчив процес м"язового скорочення, вперше зміряв швидкість поширення збудження у нервах; дослідив явище акомодації, розробив теорію просторового й кольорового зору.


Дарвін Чарльз Роберт (12.ІІ 1809, м. Шрусбері - 19.IV 1882, Даун, поблизу Лондона) - англійський природодослідник, основоположник еволюційного вчення про походження видів тварин і рослин шляхом природного добору. Навчався в Единбурзькому (1825-27) та Кембриджському (1827-31) університетах.

Більшість праць присвячено проблемі походження видів. У 1859 вийшла у світ його монографія “Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя”, де обґрунтовується та викладається вчення Дарвіна про розвиток живої природи. Пізніше (у 1886) вийшла праця “Мінливість тварин і рослин під впливом одомашнення”, у якій приділена увага окремим питанням еволюційного вчення (аналіз проблем штучного добору, явищ мінливості й спадковості). У “Походженні людини й статевому доборі” (1871) Дарвін аналізує у світі теорії природного добору проблему походження людини від тваринних предків і обґрунтовує теорію статевого добору. У Дарвіна є також значні праці з геології, зоології, ботаніки.

За філософськими поглядами Дарвін був атеїстом, діалектиком та матеріалістом. Його еволюційне вчення ґрунтується на розумінні об"єктивного існування світу й притаманних йому закономірностей. Дарвін застосував історичний метод дослідження, що відіграло значну роль у подальшому формуванні діалектичної концепції розвитку. Вчення Дарвіна утверджувало матеріалізм, науковість в сучасному розумінні, у природознавстві.


Долло Луї (7.ХІІ 1857, Лілль - 19.IV 1931, Брюссель) - бельгійський палеонтолог, професор Брюссельського університету.

Вивчаючи переважно викопних хребетних, особливу увагу приділяв аналізу явищ пристосування тварин до певних умов існування, досліджував палеоекологічні фактори середовища. Обгрунтував учення про екологічну палеонтологію, яка за сучасним розумінням відповідає палеобіології.

У 1893 сформулював закон необоротності еволюції (закон Долло). Йому належать праці з питань еволюції тварин.


Енгельгардт Володимир Олександрович (3.XII 1894, Москва - 10.VII 1984, там же) - російський радянський біохімік, з 1944 академік АМН СРСР, а з 1953 - академік АН СРСР.

У 1919 закінчив Московський університет. У 1929-33 - професор Казанського університету й Казанського медичного інституту, в 1934-40 - Ленінградського, у 1936-59 - Московського університетів. Одночасно працював у кількох науково-дослідних установах АН СРСР. З 1959 - директор організованого ним Інституту молекулярної біології АН СРСР. Численні праці Енгельгардта присвячені вивченню закономірностей перетворень фосфорних сполук у процесах клітинного обміну, їхній ролі у фізіологічній функції клітини, вивченню взаємозв“язку енергетичних процесів та механічних реакцій м”язових білків, проблемі біосинтезу білка. У 1939 році він встановив (разом з М. М. Любимовою), що скоротливий білок м"язів - міозин - має властивості ферменту аденозинтрифосфатази. У 1931 він відкрив дихальне фосфорилювання на рівні клітини. У 1949 пояснив фізіологічні механізми взаємодії процесів бродіння та дихання. Розробляв методи кількісного визначення й технології виробництва вітамінів. Вивчав структуру й функції нуклеїнових кислот і ферментів біосинтезу білка.

Один з основоположників молекулярної біології в СРСР.


Жоффруа Сент-Ілер Етьєн (15.ІV 1772, м. Етамп - 19.VI 1844, Париж) - французький зоолог-еволюціоніст, член французької АН з 1807, а з 1833 - її президент. Один з попередників еволюційного вчення дарвінізму.

У 1793 очолював кафедру історії зоології хребетних при Національнім музеї натуральної історії. У 1798-1801 брав участь у експедиції до Єгипту. Виступав проти вчення Кюв"є про постійність видів, бо справедливо вважав, що еволюція організмів відбулася внаслідок вирішального впливу зовнішнього середовища. Відстоював ідею єдності органічного світу й учення про єдиний план будови (втім, деякі його уявлення були помилкові) усіх тварин - хребетних та безхребетних.


Заболотний Данило Кирилович (28.ХІІ 1866, с. Чоботарка, пізніше с. Заболотне Крижопільського району Вінницькій області - 15.ХІІ 1929, Київ) - український радянський мікробіолог та епідеміолог, академік АН СРСР (з 1929), академік АН УРСР (з 1922), у 1928-29 президент АН УРСР.

У 1891 закінчив Новоросійський університет в Одесі, та у 1894 - Київський університет. У 1898 організував у Петербурзькому Жіночому медичному інституті (пізніше 1-й Ленінградський медичний інститут) першу в Росії кафедру бактеріології, якою завідував до 1928, а в Одесі у 1920 - першу в світі кафедру епідеміології. У 1924-28 він - професор ленінградської Військово-медичної академії, у 1929 - директор організованого ним Інституту мікробіології та епідеміології (згодом - Інститут мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного АН УРСР). Праці Заболотного присвячені вивченню чуми, холери, дифтерії, сифілісу, газової гангрени, черевного та висипного тифів, дизентерії та ін.

Заболотний створив учення про природні вогнища чуми; виявив, що носіями збудника чуми є гризуни; встановив шляхи передачі бубонної та легеневої чуми, довів лікувальний ефект протичумної сироватки. Керував численними проти епідеміологічними експедиціями, виїжджав для вивчення чуми в Індію, Монголію.

Заболотний - один з основоположників наукової епідеміології в СРСР, а також один із засновників Міжнародного товариства мікробіологів.


Заварзін Олексій Олексійович (25.ІІІ 1886, Петербург - 25.VII 1945, Ленінград) - радянський гістолог, академік АН СРСР (з 1943), АМН СРСР (з 1944).

У 1907 закінчив Петербурзький університет. З 1916 - професор Пермського відділення Петербурзького університету, в 1922-36 - Військово-медичної академії; одночасно (у 1932-45) - керівник кількох науково-дослідних установ і кафедр гістології у Ленінграді й Москві. Його праці присвячені порівняльній гістології нервової системи, крові сполучної тканини, їх розвитку в умовах експерименту. Створив школу радянських гістологів. Заварзін - один з основоположників еволюційної гістології, який створив теорію паралелізмів, що пояснювала закономірності еволюції тканин.


Івановський Дмитро Йосипович (9.ХІ 1864, с. Низи, пізніше Ленінградської області - 20.VI 1920, Ростов-на-Дону) - російський фізіолог рослин і мікробіолог, основоположник вірусології.

У 1888 закінчив Петербурзький університет, в якому викладав з 1895. у 1901-15 - професор Варшавського університету, з 1915 - університету в ростові-на-Дону. Підготував праці з питань мікробіології та фізіології вищих рослин. Вивчаючи захворювання тютюну, відкрив і описав збудника захворювання не бактеріальної природи, названого згодом вірусом. Проводив дослідження з мікробіології грунту.


Ковалевський Володимир Онуфрійович (14.VIII 1842, с. Шустянка, пізніше Прейльського району Латвії - 28.IV 1883, Москва) - російський природознавець, основоположник еволюційної палеонтології.

У 1861 закінчив училище правознавства у Петербурзі. Восени 1868 одружився з С.В. Корвин-Круковською (яка пізніше під ім“ям Соф”ї Ковалевської стала відомим вченим-математиком), що вимусило його під впливом дружини (яка потребувала значних грошей) зайнятися невдалими книговидавництвом та навіть будівництвом, що згодом привело до банкрутства й смерті Ковалевського. У 1872 захистив при Ієнському університеті дисертацію про палеонтологічну історію коней, у 1875 (в Петербурзькім інституті) - про анхітерія, викопного представника родини конячих. З 1880 - доцент Московського університету. Обґрунтував учення про пристосовну (адаптивну) й непристосовану (інадаптивну) еволюцію організмів (закон Ковалевського), розробляв питання стратиграфії мезозойських і кайнозойських відкладів. Першим з палеонтологів застосував еволюційне вчення щодо проблем філогенезу хребетних.


Ковалевський Олександр Онуфрійович (19.ХІ 1840, с. Шустянка, тепер Прейльського району Латвії - 22.ХІ 1901, Петербург) - російський зоолог-еволюціоніст, один з основоположників порівняльної ембріології та фізіології, експериментальної та еволюційної гістології, з 1890 академік Петербурзької АН.

У 1863 закінчив Петербурзький університет. У 1869-74 - професор Київського, 1874-90 - Новоросійського в Одесі, у 1891-94 - Петербурзького університетів. У 1892-1901 - директор Севастопольської біологічної станції.

Ковалевський вивчав зародковий розвиток майже усіх груп безхребетних тварин і деяких хордових (асцидій, ланцетника та ін.). поширив на безхребетних тварин вчення про зародкові листки, показав спільність закономірностей розвитку хребетних і безхребетних тварин, довів еволюційну спорідненість цих груп тварин.


Комаров Володимир Леонтійович (13.Х 1869, Петербург - 5.ХІІ 1945, Москва) - російський радянський ботанік і географ, академік (з 1920), віце-президент (1930-36), президент (1936-45) АН СРСР.

У 1894 закінчив Петербурзький університет, з 1918 - професор цього ж університету; з 1899 працював у Петербурзькому ботанічному саду, який згодом (з 1930) очолював. З 1944 - директор Інституту історії природознавства АН СРСР. Основні наукові праці присвячені вивченню флори вищих рослин Далекого Сходу, Китаю, Маньчжурії, питанням систематики, еволюції рослинного світу. Один з творців морфолого-географічного методу в систематиці рослин. Зробив вагомий внесок у становлення загальнотеоретичних поглядів на походження й розвиток видів рослин. У 1932 очолив авторський колектив видання “Флора СРСР”, т.1-30.


Кох Роберт (11.XII 1843, Клаусталь - 27.V 1910, Баден-Баден) - німецький мікробіолог, один з основоположників бактеріології та епідеміології. Закінчив у 1866 медичний факультет Геттінгенського університету, після чого працював лікарем у Вольштейні (тепер Вольштин, Польща). У 1885-91 - професор Берлінського університету і директор Інституту гігієни. У 1891-1904 очолював Інститут інфекційних хвороб у Берліні (пізніше - Інститут ім. Коха). Основні наукові праці Коха присвячені вивченню етіології сибірки та ранових інфекцій, туберкульозу й холери. У 1882 відкрив збудника туберкульозу, в 1883 - холери. Запропонував кілька методів мікробіологічного дослідження, способи дезінфекції. У 1890 винайшов препарат для лікування туберкульозу (туберкулін, пізніше застосовувався з діагностичною метою). Створив наукову школу.


Кюв"є Жорж (23.VIII 1769, Монбельяр, Ельзас - 13.V 1832, Париж) - французький природознавець, член французької Академії наук (з 1796), Французької академії (з 1818), відомий державний діяч.

У 1788 закінчив Каролінську академію в Штутгарті. З 1795 працював у Парижі. Його праці стосуються порівняльної анатомії, палеонтології, систематики тваринного світу. У 1812 на основі подібності будови тіла тварин, зокрема нервової системи, сформулював учення про “парості” (типи) тваринного світу. Застосував порівняльно-анатомічний принцип у вивченні будови органів, відкрив явище кореляції, описав багато вимерлих тварин. Розвинув метафізичне вчення про провідну роль катастроф у історії нашої планети, виступав проти вчення Ж. Ламарка про змінність живої природи та проти положення Е. Жоффруа Сент-Ілера про єдність організації тварин. Проте заслугою Кюв“є, безумовно, є запровадження точних методів дослідження в зоології, нагромадження величезного цінного фактичного матеріалу, який об”єктивно сприяв розвитку еволюційного вчення.


Ламарк Жан Батіст П“єр Антуан де Моне (1.VIII 1744, Базантен, Пікардія - 18.XII 1829, Париж) - французький природознавець, основоположник першої цілісної теорії еволюції, член Королівської АН (з 1783). Після навчання у семінарії (1761) потрапив на військову службу; вийшов у відставку в 1768. у 1772-76 вивчав ботаніку і медицину в Парижі. У 1778 Ламарк у праці ”Французька флора“ виклав основні принципи систематики, описав численні види рослин. У праці ”Природнича історія рослин“ (1803) Ламарк з еволюційних позицій розробив основи систематики й учення про градацію в рослинному світі. У книзі ”Філософія зоології“ (1809) він виклав свою теорію еволюційного розвитку тваринного світу. В ”Природничій історії безхребетних“ (1815-22, т.1-7) подав систематичний опис і класифікацію тварин, у яких було відображено поступове ускладнення організації живих істот від найпростіших до людини. Ламарк вперше поділив усіх тварин на хребетних і безхребетних, запровадив терміни ”безхребетні“, ”біологія". Ламарк поклав початок зоопсихології. Йому належать також праці з фізики, хімії, геології, метеорології, палеонтології.


Левенгук Антоні ван (24.Х 1632, Делфт - 26.VIII 1723, там же) - голландський природознавець, основоположник наукової мікроскопії, член Лондонського королівського товариства з 1680. Опанувавши мистецтво шліфування оптичних скелець (виготовляв лінзи, що збільшували у 300 разів), за їх допомогою вперше спостерігав мікроскопічні організми (зокрема бактерії), еритроцити, рух крові у капілярах, окремі рослинні й тваринні клітини, яйця і зародки. Описав будову м"язової тканини та інших частин і органів тварин і рослин. Відкрив (разом з Л. Гамом) сперматозоїди тварин і людини. Вперше описав партеногенез у попелиці.


Липський Володимир Іполитович (11.ІІІ 1863, с. Самостріли, Волинської губернії, тепер Корецького р-ну Ровенської обл. - 24.ІІ 1937, Одеса) - український ботанік, академік АН УРСР з 1919 р., 1921-22рр. - віцепрезидент, 1922-28 - президент АН УРСР. Закінчив колегію Павла Галагана у Києві (1881), Київський університет (1886), де й працював з 1887 р.; у 1894-1917 рр. - співробітник Ботанічного саду в Петербурзі; з 1928 до кінця життя - директор Ботанічного саду в Одесі.

Вивчав рослинність Середньої Азії, Кавказу, України, Молдавії, працював над планом будівництва Ботанічного саду в Києві. Численні праці з питань флористики, систематики, географії рослин; деякі праці присвячені питанням історії вітчизняної ботаніки, гербарній справі, роботі ботанічних садів (82 опубліковані й десяток рукописних). Описав 4 нові роди й понад 220 нових видів та різновидностей рослин. Досліджував водорості Чорного моря. Ім"ям Липського вітчизняні й іноземні ботаніки назвали близько 45 нових видів рослин.


Лінней Карл (23.V 1707, Росхульт - 10.І 1778, Упсала) - шведський природознавець, академік Шведської Академії наук та перший її президент (з 1739), член Королівської Академії наук (з 1762). Навчався у Лундському й Упсальському університетах; з 1741 - професор університету в Упсалі.

Заклав основи сучасної систематики рослин і тварин, запровадив бінарну номенклатуру (1735). Уточнив поняття “вид”, встановив чітку супідрядність між систематичними категоріями - клас, ряд (порядок), рід, вид, різновидність. Усі рослини поділив на 24 класи, всіх тварин - на 6 класів (в систему тваринного царства включив людину). Був прихильником ідеї незмінності видів, однак під кінець життя відійшов від цієї хибної думки.

Ліннею належать кілька праць з питань медицини, акліматизації та гібридизації рослин.


Мендель Грегор Йоганн (22.VII 1822, м. Гайнцендорф, пізніше Гінчіце, Чехословаччина - 6.I 1884, тепер Брно) - чеський природознавець, засновник вчення про спадковість, названого на його честь менделізмом. Після закінчення у 1843 р. філософських класів при університеті в Ольмюці постригся у ченці Августинського монастиря у Брюнні. В 1851-53 вивчав у Віденському університеті палеонтологію, фізику, ботаніку й аналітичну хімію. Протягом 1856-63 проводив досліди по гібридизації 22 сортів гороху. Простеживши успадкування батьківських ознак у кількох поколінь гібридів, уперше обґрунтував і сформулював закономірності вільного розходження й комбінування спадкових факторів, які одержали назву законів Менделя. Проте встановлені Менделем закономірності спадковості були визнані лише після пере відкриття їх у 1900 році голландським вченим Г. Де Фрізом, німецьким - К. Корренсом і австрійським - Е. Чермаком.

Мендель займався також питаннями бджільництва, схрещуванням мишей, метеорологією та садівництвом.


Мечников Ілля Ілліч (15.V 1843, с. Іванівка, тепер Куп"янського району Харківській обл. - 15.VII 1916, Париж) - український та російський біолог, один з основоположників ембріології, імунології, мікробіології. Почесний член Петерб. Академії наук з 1902 р.

Закінчив Харківський університет (1864). У 1864-67 спеціалізувався в Італії ті Німеччині, де вивчав ембріологію безхребетних тварин. У 1870-82 - професор зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету в Одесі. Разом з М. Ф. Гамалією у 1886 р. заснував в Одесі бактеріологічну станцію (першу в Росії та Україні), пізніше Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології.

Мечников створив першу російську школу мікробіологів, імунологів і паталогів. У 1887 переїхав до Парижа, де організував лабораторію при Пастерівському інституті, якою завідував до самої смерті.

Мечников установив спільні закономірності у розвитку безхребетних та хребетних тварин, запропонував теорію походження багатоклітинних організмів. Відкрив у 1882 явище фагоцитозу, за що йому було присуджено (у 1908) Нобелівську премію.

Мечников приділяв велику увагу розробці проблем довголіття, імунітету, запалення, вивченню інфекційних хвороб, зокрема холери, черевного тифу, туберкульозу. За світоглядом був послідовним дарвіністом.


Мічурін Іван Володимирович (27.X 1855, маєток Вершина поблизу с. Довгого, тепер Мічуровка Пронського р-ну Рязанської області - 7.VI 1935, Мічурінськ Тамбовської області) - відомий вчений у галузі генетики й селекції, почесний академік Академії наук СРСР (з 1935), заслужений діяч науки РРФСР (з 1934). Мічурін довів, що акліматизація південних сортів плодових рослин можлива лише способом насінного розмноження їх у нових районах. Він розробив принципи гібридизації географічно віддалених форм, міжродової та міжвидової гібридизації, створив вчення про спрямоване виховання гібридів, успішно застосувавши його на практиці. Створив чимало сортів ягідних та плодових рослин.


Опарін Олександр Іванович (2.ІІІ 1894, м. Углич, тепер Ярославської обл. - 21. ІV 1980, Москва) - російський біохімік, академік СРСР (з 1946), почесний член багатьох зарубіжних Академій наук, член Всесвітньої Ради Миру (1950-59), засновник науково обґрунтованої теорії походження життя на Землі.

У 1917 закінчив Московський університет, з 1929 - професор цього ж університету. В 1935 разом зі своїм вчителем О.М. Бахом організував Інститут біохімії АН СРСР; з 1946 - директор цього Інституту.

Засновник еволюційної біохімії. Численні праці присвячені біохімії рослин (зокрема питанням переробки рослинної сировини, діяння ферментів у рослинному організмі), проблемі виникнення життя на планеті. У 1922 сформулював теорію, за якою життя на Землі виникло у результаті еволюції вуглецевих сполук. Запропонував теорію оборотності ферментативних реакцій у живих рослинах.


Палладін Олександр Володимирович (10.ІХ 1885, Москва - 6.ХІІ 1972, Київ) - український радянський біохімік, академік АН УРСР (з 1929), академік АН СРСР (1942). У 1908 закінчив Петерб. університет. З 1916 - професор Харківського інституту с/г і лісівництва, у 1921-31 - зав. кафедрами Харківського медичного інституту, 1933-54 - зав. кафедрою Київського університету. З 1925 - директор заснованого за його ініціативою Українського біохімічного інституту в Харкові (тепер Інститут біохімії ім. О.В.Палладіна у Києві).

Основоположник наукової праці з питань біохімії вітамінів, м“язової діяльності, біохімії нервової системи. Першим в СРСР розпочав біохімічні дослідження вітамінів та особливостей тканинного обміну за авітамінозних станів. Синтезував аналог вітаміну К - вікасол. Дослідження Палладіна щодо біохімії м”язової діяльності лягли в основу уявлень функціональної біохімії про втому, процеси відпочинку й тренування м"язів. Йому також належить встановлення біохімічної топографії нервової тканини, дослідження за допомогою мічених атомів особливостей обміну білків, нуклеїнових кислот і вуглеводно-фосфорних сполук у нервовій тканині, процесів іонного транспорту.

Засновник і голова Українського фізіологічного товариства (з 1928), голова Українського біохімічного товариства (з 1958). Засновник української школи біохіміків.


Пастер Луї (27.ХІІ 1822, Доль, Юра, Франція - 28.ІХ 1895, Вільнев-л"Етан, поблизу Парижа) - французький мікробіолог, хімік, засновник сучасної медичної мікробіології та імунології, член французької Академії наук (з 1862), Французької медичної академії (з 1873), чл.-кор. (з 1884) та почесний член (з 1893) Петерб. АН.

Закінчив вищу Нормальну школу (1847) у Парижі. З 1849 - професор хімії Страсбурзького університету, з 1854 - професор університету в Ліллі, з 1857 - Нормальної школи, з 1867 - Паризького університету. З 1888 і до кінця життя - директор науково-дослідного мікробіологічного інституту (Пастерівського інституту).

Перші праці Пастера з питань оптичної асиметрії молекул заклали основи стереохімії. У 1857 Пастер вперше встановив, що бродіння спричинюється діяльністю різних видів мікроорганізмів, відкрив явище анаеробіозу й існування облігатно анаеробних бактерій, запропонував методи стерилізації, спростував уявлення про довільне самозародження організмів. Розробив методи запобіжних щеплень проти ряду інфекційних захворювань, зокрема вакцинацію проти сибірки (1881), сказу (1885). Згодом профілактична вакцинація набула великого поширення. Діяльність Пастера мала велике значення для розвитку мікробіології в Росії, Україні. В 1886 в Одесі було створено першу на території України й Росії бактеріологічну (пастерівську) станцію.


Сєверцов Олексій Миколайович (23.ІХ 1866, Москва - 19.ХІІ 1936, там же) - зоолог, академік АН СРСР (з 1920) та АН УРСР (з 1925), один з основоположників еволюційного напряму в морфології.

Закінчив Московський університет (1890); професор Юр"євського (згодом Тартуський) університету в 1899-1902, з 1902 - професор Київського та з 1911 по 1930 - Московського університетів.

За ініціативою Сєверцова у 1930 організовано лабораторію еволюційної морфології (згодом Інститут еволюційної морфології й екології тварин ім. О.М. Сєверцова АН СРСР). Праці ученого присвячені вивченню метамерії голови, походження парних кінцівок хребетних тварин, еволюції нижчих хребетних. Сєверцов висунув теорію морфо біологічної еволюції та філембріогенезу, нове вчення про взаємовідношення онтогенезу і філогенезу, теорію походження п"ятипалої кінцівки хребетних з 7-10-променевої кінцівки предків. Створив радянську школу морфологів-еволюціоністів.


Скрябін Костянтин Іванович (7.ХІІ 1878, Петербург - 17.Х 1972, Москва) - російський радянський гельмінтолог, засновник гельмінтології в СРСР, академік АН СРСР (з 1939).

У 1905 закінчив Тартуський ветеринарний інститут; у 1917-20 - професор Донського (м. Новочеркаськ), у 1920-26 - Московського (пізніше Московська ветеринарна академія), у 1925-27 - Ленінградського, у 1941-43 - Казанського ветеринарних інститутів. Одночасно з 1920 - зав. відділом Інституту експериментальної ветеринарії (пізніше Всесоюзний інститут гельмінтології ім. академіка К.І. Скрябіна), у 1931-47 - директор Інституту; в 1921-49 - зав. відділом Тропічного інституту (тепер Інститут медичної паразитології і тропічної медицини ім. Є.М. Марциновського). Відомі праці Скрябіна з питань екології, систематики, географії, морфології, філогенії гельмінтів людини, свійських і диких тварин. Скрябіним (з учнями) описано понад 200 нових видів гельмінтів.


Тімірязєв Климент Аркадійович (3.VI 1843, Петербург - 28.IV 1920, Москва) - російський учений, один з основоположників російської школи фізіологів рослин, чл.-кор. Петерб. АН (з 1890).

У 1866 закінчив Петерб. університет; у 1868-70 навчався і працював за кордоном в лабораторіях К. Бернара, Р. В. Бунзена та ін. Почесний доктор багатьох російських та іноземних університетів, член Лондонського королівського товариства.

У 1870-92 викладав у Петровській с/г академії (пізніше Московська с/г академія ім. К.А.Тімірязєва); з 1875 - ординарний професор, з 1877 - зав. першою в Росії кафедрою анатомії рослин; одночасно з 1877 - професор Московського університету. В 1911 залишив університет на знак протесту проти дій реакційного міністра освіти Кассо. Останні 10 років життя займався науковою та літературно-публіцистичною діяльністю.

Основні праці присвячені експериментальній і теоретичній розробці проблеми фотосинтезу.

Тімірязєв довів, що фотосинтез здійснюється відповідно до закону збереження енергії, інтенсивність його тісно пов“язана зінтенсивністю світла, що поглинається хлорофілом, та спектральним складом світла. Тімірязєв висловив думку, що хлорофіл не тільки фізично, але й хімічно бере участь у фотосинтезі, передбачивши цим сучасні уявлення. Дослідження Тімірязєвим енергетичних закономірностей фотосинтезу мало важливе значення в обґрунтуванні вчення про єдність і зв”язок живої й неживої матерії у кругообігу речовин і енергії в природі. Тімірязєв порушив проблему еволюції фотосинтезу, яка знайшла розвиток у сучасній науці. Він був послідовним пропагандистом і теоретиком дарвінізму.


Флемінг Александер (6.VIII 1881, Локфілд - 11.III 1955, Лондон) - англійський мікробіолог, член Лондонського королівського товариства з 1943.

Закінчив Лондонський університет у 1908. У 1928-54 - професор Бактеріологічного інституту в Лондоні, одночасно в 1948-55 - професор Лондонського університету, 1951-54 - ректор Едінбурзького університету. Перший президент Англійського товариства загальної мікробіології (з 1945). Праці присвячені проблемам імунології, загальної та медичної бактеріології, хіміотерапії, антибіотичним речовинам, антисептикам. Винайшов лізоцим (у 1922), та пеніцилін (1929), що стало початком нової ери антибіотиків у історії медицини. У 1945 отримав (разом з Е.Чейном і Г.Флорі) Нобелівську премію.


Фомін Олександр Васильович (14.V 1869, с. Єрмоловка, тепер Петровського району Саратовській області - 16.X 1935, Київ) - український радянський ботанік, академік АН УРСР з 1921.

У 1893 закінчив Московський університет. З 1896 - асистент Юр"ївського (пізніше - Тартуський) університету, з 1902 - головний ботанік Тифліського ботанічного саду. В 1914-27 - професор Київського університету, одночасно (у 1915-18) - Київських вищих жіночіх курсів, з 1921 - зав. Ботанічним кабінетом і Гербарієм АН УРСР. З 1921 - керівник науково-дослідної кафедри ботаніки при Ботанічнім саду, яка у 1927 була реорганізована у Науково-дослідний інститут ботаніки Наркомосу УРСР, з 1931 - директор Інституту ботаніки АН УРСР. Праці з питань систематики рослин, флори (зокрема папоротеподібних) Кавказу, Далекого Сходу, Сибіру та України. Розробив перше ботанічне районування території України.


Холодний Микола Григорович (22.VI 1882, Тамбов - 4.V 1953, Київ) - український радянський ботанік і мікробіолог, академік АН УРСР з 1929, заслужений діяч науки УРСР (з 1944).

У 1906 закінчив Київський університет. З 1926 - професор, зав. кафедрами фізіології і анатомії рослин, мікробіології (останню заснував у 1933). Одночасно з 1920 - науковий співробітник АН УРСР, 1931-49 - зав. відділом Інституту ботаніки АН УРСР, якому в 1971 було присвоєно його ім"я. Йому належать численні праці з питань екології, фізіології і анатомії рослин, мікробіології, фіто генних речовин атмосфери, виникнення життя на Землі, проблем дарвінізму та ін.

Створив наукову школу фізіологів рослин. Холодний є одним з основоположників учення про фітогормони (1927), майже одночасно з голандським ботаніком Р. Вентом він запропонував фітогормональну теорію тропізмів (теорія Холодного - Вента).


Чаговець Ростислав Всеволодович (21.IX 1904, Київ - 11.IV 1982, Київ) - український радянський біохімік, академік АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР.

У 1925 закінчив Київський інститут народної освіти. У 1948-76 - зав. відділом Інституту біохімії АН УРСР. Йому належать численні праці з питань біохімії м“язів, експериментальних основ вітамінотерапії, біохімії вітаміновмісних ферментів, філософських питань біології тощо. Розробив метод визначення окислювально-відновних властивостей тканин. Вивчав взаємозумовленість м”язової роботи, умов тренування і відпочинку. Довів, що вітаміни впливають на метаболізм, чим зумовлюється їх терапевтичний ефект. Розробив теорію еволюції вітамінів.


Шванн Теодор (7.XII 1810, Нойс - 14.I 1882, Кельн) - німецький фізіолог і гістолог. У 1833 закінчив Боннський університет. У 1834-39 працював у Берлінському університеті, з 1839 - професор Лубенського, 1848-80 - Льєжського університетів. Наукові праці з фізіології травлення, мікроскопічної будови тварин та ін.

У 1836 відкрив пепсин. Вивчав будову хорди, хряща, поперечносмугастих м"язів, стінок кровоносних сосудів. Описав клітини та оболонки нервових волокон (шваннівські клітини й шваннівські оболонки). Дослідивши мікроскопічну будову тканин та ознайомившись із працями М. Я. Шлейдена, Шванн у 1839 сформулював клітинну теорію.


Шлейден Матіас Якоб (5.IV 1804, Гамбург - 23.VI 1881, Франкфурт-на-Майні) - німецький ботанік. Закінчив у 1827 Гейдельберзький університет. Професор ботаніки Ієнського (у 1839-62), антропології Дерптського (1863-64), пізніше Тартуського університетів. Основні праці - з анатомії та ембріології рослин. Наукові дослідження Шлейдена сприяли створенню клітинної теорії.

Один з попередників дарвінізму.


Шмальгаузен Іван Іванович (23.IV 1884, Київ - 7.X 1963, Москва) - український та російський радянський біолог, зоолог, теоретик еволюційного вчення, з 1922 академік АН УРСР, з 1935 академік АН СРСР, заслужений діяч науки УРСР.

Закінчив у 1907 Київський університет. З 1918 професор Вороніжського, з 1921 - Київського, у 1912-18 та у 1938-48 - Московського університетів. Одночасно в 1930-41 - директор Інституту зоології та біології АН УРСР (пізніше - Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена АН УРСР), у 1936-48 - директор Інституту еволюційної морфології АН СРСР. З 1948 працював у Зоологічному інституті АН СРСР.

Численні праці присвячені еволюційній морфології, порівняльній анатомії та ембріології, походженню наземних хребетних, проблемам росту організмів, біокібернетиці, феногенетиці й формоутворенню, а також факторам, шляхам та закономірностям еволюції.


***********

Составитель - Андрей Александрович Рябоконь

***********

только для издателя:

С удовольствием предоставлю полный текст для издания словаря в Украине. Пишите! - эл. адрес указан здесь на сайте

Page of